Пост про Мову. Українську.
[стиль та пунктуація авторські]
Давно зріла на цей пост.
Після сьогоднішньої розмови з однією знайомою все таки вирішила висловитись.
Маленький вступ. Розмова почалась з того, що вона запитала, які мультфільми дивиться Лук’ян. Кажу: “Ой, у нас вибір зараз дуже вузький, бо стали показувати Лук’яну м/ф тільки українською мовою, а таких (короткометражок, мульт-серіалів) у мережі не так багато (а тєлєка у нас немає”. Питає, чому тільки українською. Відповідаю: “Раніше він дивився і рос., “Тіма і Тома”, “Малишарики” та ін. , але ми стали помічати, що він хватає звідти багато російськомовних слів, а його ж словничок зараз в активному розвитку.
“Ну і што, — послідувало її щире здивування — Развє ета плоха?” “Так, для мене – погано”. “Но он всьо равно будєт знать рускій язик: со двора, со школи”. “Так, на жаль, знатиме”. “Он вирастєт і сдєлаєт свой вибар, на каком язикє гаваріть”. “Ні, він буде говорити українською. Тут і вибирати немає з-поміж чого. Він знатиме, чому він говорить українською – він українець, і буде цим пишатись”. “Я щітаю, ета харашо знать несколько язиков”. “Я теж так вважаю. Декілька. Окрім російкої мови. Вона йому не потрібна. Всі в Україні розумітимуть його українську”. Ми розійшлись мирно, бо я не мали наміру переконувату одна одну у чомусь – це була дружня бесіда.
Я тепер власне роздуми.
Я толерантно ставлюсь до особиснісного вибору кожного: говори тою мовою, якою хочеш – твоє право.
Але у глобальному ключі і у розмірах держави Я – Націоналістка! Ні, не фашистка, не шовіністка, не расистка. Націоналістка. Якщо ви прирівнюєте це слово з попередніми, то , будь ласка, потрудіттся заглянути у тлумачний словник.
Я справді вважаю, що російська мова зайва у нашій державі. Я справді вважаю, що українську мову утискають і досі. Я справді вважаю, що треба заборонити послуговуватись російською у сфері обслуговування, в освіті, у бізнесі і інших сферах. Не просто дозволити говорити українською, а саме заборонити російську. Вдома говорити – будь ласка. На роботі – тільки українська. Не знаєш мову – сиди без роботи. Так, жостко – я така.
Але при цьому мені абсолютно неважливо, якою мовою до мене говорять – я не звертаю на це увагу, я поважаю і тих, і тих. Більшість моїх друзів говорять російською, і я не пееймаюсь через те.
І я знаю, що мій пост може здійняти купу негативних коментарів. А може просто загубитись у мережі і лишитись не поміченим. Мені неважливо. Я просто хочу висловитись.
А тепер питання у студію: чи можливо взагалі виростити україномовну дитину у російськомовному Києві?
Я люблю російських класиків: Лєрмонтов, Гоголь, Чехов, Достоєвський, Бунін, Ахматова, Цвєтаєва, Блок. Я читаю їх мовою оригінала. Це , мабуть, єдине , для чого варто знати російську мову. Мабуть, колись навчу Лук’яна читати російською, щоб познайомити його з цими геніями слова.
Алла Колбовська – мама дворічного Лук’яна та авторка блогу “Щоденник матусі“
