Список найважливіших lessons learned
Здавалося б, я мама і маю вчити всьому на світі свого малюка. Насправді, я часто ловлю себе на думці, що вчуся у сина більшому, ніж можу навчити сама.
Я фактично цілодобово спостерігаю за його стилем поведінки, емоційними реакціями. Мій син мене тримає в тонусі і змушує розвиватися.
Знаєте, це таке незвичне відчуття, коли 10-місячний малюк є, по суті, одночасно твоїм вимогливим вчителем, лайф-коучем та ще й тренером з ефективного тайм-менеджменту.
Пропоную вашій увазі список найважливіших lessons learned:
- Знайомитися просто на вулиці. Ні для кого не секрет, що діти можуть посміхатися перехожим та легко заводити бесіду з абсолютно незнайомою людиною. Здається, діти в цьому обігнали навіть американців, з їхньою культурою small talk (така собі, розмова заради розмови). Мій син, наприклад, ще навіть не навчився розмовляти, але вже чудово налагоджує зв’язки з людьми будь-якого віку. Весь час підкріплює спілкування невербальними компонентами, такими як посмішка. Я, чесно кажучи, заздрю його відкритості і безпосередності. Як це просто робиться в дитинстві. Сміливо підходиш до першого-ліпшого хлопчика або дівчинки, усміхаєшся і починаєш з ним гратися. І ще, моє дитинчатко точно не буде спілкуватися з тими, хто йому не сподобався.
- Зачаровуватися красою оточуючого світу та природою. Це важлива здатність людини, яку, на жаль, з віком ми втрачаємо. Мій син навчив мене цінувати прості істини у цьому житті – вміти радіти рясному дощу в осінній день або першим променям сонця. Лише діти здатні любити цей світ по-справжньому і навіть у великій темній калюжі розгледіти невимовну красу.
- Радіти моменту. Ніяка італійська dolce vita, французька joie de vivre або навіть іспанська fiesta-siesta не йде навіть в порівняння із дитячою насолодою життям. Це те, що можна назвати “малюконасолода”. Діти вміють отримувати повноцінну радість від життя. Для мого сина щастя означає насолоджуватися тим, що у тебе є, не турбуючись про те, чого у тебе немає. Часом мені здається, що він захоплений своїми іграшками і не думає ні про що інше. Але як весело та щиро усміхається мій малюк, коли він чує мій голос. Або як він радіє, коли виходить зі мною на прогулянки. Його розуміння щастя вільне від усталених стереотипів. Не має нічого спільного з холодним розрахунком, фінансовою стороною, заможними маєтками та дорогими курортами або навіть зовнішністю. І я вчуся у нього. Кожен день.
- Миті життя ніколи на повертаються. І моєму маленькому китайському філософу точно це відомо. Він вміє жити тут і зараз. Взагалі мій малюк багато в чому мудрішій за мене. До народження дитини, я кудись постійно квапилась, метушилась. Мені здається, дорослий світ більш заклопотаний і більш підвладний стресу. І тільки мій син навчив мене повільному і якісному життя. Своєю поведінкою він ніби промовляє до мене: “Slow down, матуся. Час минає досить швидко, але завжди є час на маленькі приємні речі. Наприклад, щоб погратися.” Дивлячись на свого дзен-малюка кожного дня, я змінююся і сама. Я відчуваю справжній смак життя, проводячи час з дитиною.
- Радіти смаковим відчуттям. Отримувати справжнє задоволення від їжі. Мій син вже давно перетворив процес споживання калорій на мистецтво. Кожна страва – це цікава пригода. Його кожен день наповнений новими кулінарними експериментами, приємним дрібницям і смаковим відкриттям.
- Ніколи не здаватися. Я переконана в тому, що саме діти можуть навчити нас зрозуміти, що таке справжня завзятість у досягненні успіху. Дітям багато чого не все вдається з першого разу. Приміром, мій малюк зараз займається підкоренням диванів та стільців. Проте кожен раз, коли мій синочок падав, він знаходив сили знову піднятися. Тільки розвиток, тільки вперед! Не варто замислюватись – витягати ручки і брати своє.
- Неодмінно треба себе хвалити, навіть за різні дрібниці. Беріть приклад з дитини, яка гостям і іграшки принесе, і на стільчик встане, щоб пісеньку заспівати. Ми, дорослі, часто думаємо, що в цьому немає нічого особливого. Але з таких дрібниць складається все життя мого сина. Він ретельно вивчає себе в дзеркалі, сам себе підбадьорує. Це зовсім безневинний спосіб самоствердження. Пишайтеся своїми досягненнями, навіть зовсім маленькими.
Думаю, список речей, яких ми можемо повчитися у малюків, зможе продовжити кожен із нас. Мій точно продовжує поповнюватись щодня. To be continuеd…
Автор: Ольга Черкай
