Поради, яких ніхто не просив. Що робити
Мысли

Поради, яких ніхто не просив. Що робити

Жодну жінку, яка народить дитину, це не мине. Жодну. Жоднісіньку. Навіть, якщо вам сорок, і ви народили третю дитину, все одно знайдуться люди, які впевнені, що знають про виховання та догляд дітей значно більше за вас.

Навіть, якщо у них самих дітей немає. Навіть, якщо у них племінників і похресників немає. Все одно в них знайдеться аргумент, що «знайома сестри моєї співробітниці казала, що найкраще годувати дитину тим-то і тим-то…», і все – сперечатися немає сенсу. Навіть, якщо такі порадники ніколи не годували груддю, або годували два місяці, вони все одно краще за вас знають, є в вас достатньо молока чи нема, і якої воно “жирності”. Навіть, якщо вони виховали двієчника чи хулігана, вони все одно знають найкращі методи виховання ідеальної дитини.

children_on_street-wallpaper-1440x900

І головне – ці порадники повсюди. Від них нікуди не сховаєшся. Вийдеш з візочком на прогулянку – і вже бабуля на лавочці тобі пояснює, чого на дитину треба було шапочку одягнути в літню спеку, як правильно тримати малюка, і як це яблучний сочок дитині ще не давати, їй ж уже три місяці! Або зарулиш візочком на дитячий майданчик, де такі ж як ти новоспечені мамочки пояснять, чому дитину не можна на руки брати, чим її краще годувати і скільки разів з обох сторін прасувати дитячі речі.

Молоді мами – це часом взагалі повна біда, бо ж кожна впевнена, що її метод виховання і догляду за дитиною – найкращий. І, якщо ти наберешся сміливості заявити, що робиш по-іншому, то на тебе подивляться, як мінімум, як на прокажену.

А крім цього ще ж є дорога родина, кожен член якої стовідсотково дасть тисячу і одну пораду, від яких помалу закипає мозок, бо ж хтось каже, що треба годувати по режиму, хтось, що по запиту, хтось, що дитину треба пеленати в перші місяці, хтось каже, що всякі пеленання давно в минулому, хтось радить садити на горщик ледь не з перших місяців, хтось – не раніше року…

blue_eyes_6-wallpaper-1440x900

І це ще не кінець взриву мозку. Ще ж є купа літератури від дитячих психологів і педіатрів. І кожна поважаюча себе мама, звісно, мусить хоча б бігло передивитись всіх тих зайцевих-доманів-комаровських. І всі знову ж таки багато в чому не сходяться думками! І кому тут вірити, кого слухати, якщо ще й свого досвіду поки немає?!

Я вам так скажу, досвід – діло набувне. І ніхто вам стовідсотково не скаже достеменно, як саме вашу конкретну дитину ростити. Бо найкраще це знаєте саме ви. Бо ви мама своєї дорогоцінної малявки і у вас є щось більше за знання – особливе мамське чуття, що потрібно саме вашій дитині. Звісно, все одно виховання певним чином відбуватиметься методом проб і помилок, без цього ніяк. Але тут якраз добрі поради і можуть вам допомогти. Бо все ж таки серед засилля тих усіх порадників є справді розумні, адекватні люди з досвідом.

Але потрібно усе фільтрувати, і підлаштовувати під себе і свою дитину. Те саме стосується і книжок мудрих дядь і тьоть. Бо якщо хтось там написав, що дитину треба вкладати спати саме так, і ви пробуєте-пробуєте кілька днів, а ваша дитина так не вкладається і горлає годинами на весь будинок, то забийте трохи на того дядька з порадами.

Все ж таки всі люди різні, і так само всі діти різні. Кожен з цих малюків вже особистість, а нам, мамам, головне зробити так, щоб вони росли щасливими. А як зробити так, щоб ваш малюк виріс неймовірно щасливим, чомусь якраз ніхто не радить. Тож поради порадами, а приймати усі рішення все одно вам. На завершення дозволю собі перефразувати відомий вислів: «Сім порадників послухай і сама вирішуй»

Блог мами Інеси