Что читать

Новi книжки для підлітків від українських видавництв. Частина 1

Мами Promum розповідають,  які книги та чому варто читати підліткам.

kniga-balakuchyj-pakunok-600x800

«Балакучий пакунок»
Джеральд Даррелл  
«Клуб сімейного дозвілля»
з 12 рокiв
Рекомендує Ольга Шиленко

Дуже шкода, що «Балакучий пакунок» Джеральда Даррелла відомий у нас набагато менше, ніж «Хроніки Нарнії» Льюїса або «Гобіт» Толкіна, адже ця книга не поступається їм практично нічим. Відірватися від неї неможливо! Тут є все, що полюбляють діти у віці 12 років: магічні створіння, протистояння добра та зла, хоробрі герої, які не бояться битися з небезпечним ворогом.

Дія відбувається в Міфландії — країні, де мешкають дракон і морські змії, русалки та єдинороги. У Міфландії трапилася біда — владу захопили злобливі василіски (істоти з півнячими тілами, драконячими хвостами, лускою замість пір’я та полум’ям, що викидається з їхньої гортані). На допомогу володарю країни, доброму чарівнику Хенгісту Хайраму, більш відомому як «Ха-Ха», приходять звичайні діти — Пенелопа, Саймон і Пітер.

Це надзвичайно захоплююча, яскрава й добра казка про справжню дружбу та силу духу, і я дуже рада, що тепер вона є українською мовою і більш доступна, ніж двадцять років тому.

 

kolir_magii_00-800x800

 

«Колір магії»
Террі Пратчетт
«Видавництво Старого Лева»
з 15 рокiв
Рекомендує Софія Коврига

 

Що я можу сказати про світ Террі Пратчетта? Він мене вразив і намагався зламати мозок, але згодом ми знайшли порозуміння, і на останніх сторінках навіть трохи сумно було прощатися з уже майже рідними героями, які то тут, то там надзвичайно майстерно потрапляли в різні халепи й ще більш майстерно з них виходили.

Раніше з такого очевидного фентезі я лише «Володаря перстнів» читала, і то, здається, не до кінця, тому уявити новий, геть інший світ, з якимись абстрактними й навіть нелогічними для нас можливостями і проявами для мене на перших 150 сторінках було дуже непросто. Але потім, коли втягуєшся, починаєш оцінювати славнозвісний пратчеттівський гумор, стає цікаво і хочеться дізнатися, що ж там буде далі.

Взагалі, це надзвичайно круто, що українською нарешті почали виходити такі неймовірні видання. Хоча, погоджуся з розповсюдженою думкою, що Пратчетта дуже непросто перекладати, і під час перекладу втрачається частина того шарму і витонченості, яка присутня в оригіналі.

Що стосується сюжету, то він, як на мене, суто хлопчачий, тому все ж таки місцями мені було не дуже цікаво, хоча розвиток подій дуже динамічний і насичений.

У центрі сюжету це карколомні пригоди двох дуже різних, на перший погляд, невдах (або щасливчиків), яким не сиділося на місці, а саме — чарівника Ринсвінда з Анк-Морпорка й офісного клерка Двоцвіта з заможної країни. І хоча пригоди у них були однакові, бо разом вони в них втрапляли, ставлення в кожного з них до подій було геть різне. І, насправді, це чудовий приклад того, як ми самі ставимося до різних ситуацій у нашому житті: хтось бачить круту можливість, а хтось ниє, що «все пропало».

Була також у книзі ще купа другорядних персонажів, які просто стали моїми фаворитами й улюбленцями: меч Кринг, який має свою власну й часом надзвичайно слушну думку; Смерть — у книзі чоловічого роду; і, звичайно, скриня на сотні ніжках — на жаль, вона не говорила, але мала дуже крутий характер і власний норов.

Смерть у Пратчетта взагалі заслуговує окремої уваги,  і діалоги з іншими персонажами мені, мабуть, сподобалися чи не найбільше:

Взагалі, про «Дискосвіт» Террі Пратчетта можна говорити безкінечно, але що говорити — краще просто взяти й прочитати.

5-768x512

«Файні товсті дівки, йо!»
Тетяна Стрижевська
«Фонтан казок»
з 10 рокiв
Рекомендує Софія Коврига

Справжня літня пригода двох столичних подружок-школярок у далекому закарпатському селі в колоритної гуцульської бабці! Можливо, навіть мольфарки! Що віщує вона дівчаткам? Однозначно – пригоди!

У центрі сюжету дві подружки — Зоряна та Мілана, яких батьки відправляють зі столиці на літні канікули в гори до далекої родички подихати свіжим повітрям.

Все здавалося б логічним: літо — канікули — бабуся… Але дівчата виявилися настільки міськими й непристосованими до сільського життя, що це стало для них просто катастрофою! А для читачів — можливістю спостерігати за цікавими й веселими пригодами.

Загалом — хороша розважальна літня книжечка, яку доречно читати і взимку, ностальгуючи за теплом і канікулами.

І якщо підлітки мають за задумкою серії «Книжка про мене» впізнати у головних героях себе, то я, як доросла, дуже навіть змогла впізнати себе в одній із мам – редакторці модного журналу. Ба навіть більше, далеко не всі терміни й тренди, описані в книжці мені були знайомі! То ж довелося ще трохи й просвітитися, щоб бути на одній хвилі з підростаючим поколінням, бо незабаром і моя донька почне свідомо цікавитися модними штучками, і я не хочу в її очах виглядати динозавром.

Хочу ще зазначити хороші ілюстрації переважно в пастельних тонах — вони гарно передавали атмосферу й характери героїв, особливо — бабусі Катрусі. Ох, я б і сама залюбки поїхала до такої бабусі, поїла б усіх тих смаколиків і походила б горами.

Чого не вистачило мені у «Файних товстих дівках…»? Як на мене, то малувато було пригод, а також героїв. Здалося також, що автор натякає на продовження. Можливо, скоро світ побачить ціла серія пригод Мілани й Зоряни, яким ніколи нічого «не слабо», ну, принаймні одній із них, а в іншої просто не залишається вибору. Тож нудно не буде ні їм, ні нам із вами.

z_vody_u_vodu_0

«З води у воду»
Оксана Лущевська
«Видавництво Старого Лева»
з 12 рокiв
Рекомендує Софія Коврига

Останнім часом я намагаюся стежити за підлітковою літературою, особливо за тими книжками, що виходять з-під пера молодих українських авторів. Мабуть, дається взнаки нестача такої літератури у моєму дитинстві. Цього разу мені потрапила до рук повість Оксани Лущевської «З води у воду» видавництва «ВСЛ».

Якесь трохи дивне й неоднозначне враження справила на мене ця книжка. У центрі сюжету десятирічна цілеспрямована дівчина, яка має халепу у вигляді восьмирічного залицяльника і заповітну мрію – переплисти місцеву річку. Від хлопця вона ніяк не може відкараскатися, а той все ходить за нею та постійно докучає і може навіть зашкодити здійсненню мрії.

Нічого кращого дівчинка не може вигадати, як домовитися з однолітком-хуліганом, щоб той вдав її бойфренда. Але ситуації це не вирішує, а навіть ускладнює…

Водночас атмосфера всієї книжки якась досить напружена й депресивна. Але це можна пояснити тим, що діти дуже добре відчувають настрій дорослих, а у тата головної героїні не все гаразд з роботою, та й мама теж не задоволена таким станом речей і відчуває перевтому. Разом з тим можна побачити кризу маленького містечка, а загалом — не найкращий стан речей у всій країні. І як все це, зрештою, впливає на сучасних дітей.

Що стосується сучасності героїв книги, то щодо цього є певні сумніви та питання, адже в цих дітей не було ані мобільних телефонів, ні згадки про Інтернет, соціальні мережі, тощо… Я, можливо, навіть більше впізнала своє дитинство, ніж дійсно справжніх сьогоднішніх підлітків.

Також хочу відзначити малюнки – вони чудово передають характери героїв і добре доповнюють текст.

Загалом, як на мене, цікаво буде прочитати «З води у воду» саме батькам, щоб краще зрозуміти, як переживають діти проблеми дорослих, і як вони хочуть допомогти, а також відчувають власне безсилля зробити що-небудь корисне для мами й тата. А це небезпечно тим, що саме в такі моменти вони починають відчувати себе беззахисними, і вже дитинство не є таким щасливим і безпроблемним, яким мало б бути. Більше того, воно руйнується тієї ж миті, як дитина чує батьківську сварку, або прислухається до шепоту за дверима, і серце стрибає у п’яти.

Тому з дітьми передусім важливо говорити й давати їм розуміти, що все під чітким батьківським контролем, а також пам’ятати, що вони дуже чітко зчитують атмосферу вдома та настрій дорослих.

682544a5553723a124cfe78a08b5f163--east-pakistan-middle-east

 

«Я — Малала»
Малала Юсуфзай, Крістіна Лем
«Наш формат»
з 15 рокiв
Рекомендує Юлія Горошко

 

Книжка про ровесницю наших читачів. Історія дівчинки, в яку у віці 15 років стріляли, і вона вижила. Дівчинка, що змінила світ.

Анджеліна Джолі написала їй листа, Бейонсе надіслала їй листівку, Селена Гомес писала про неї в «Твітері», Мадонна присвятила їй пісню. Девід Бекхем вручив їй премію «Гордість Великої Британії».

Вона закликала Девіда Кемерона поліпшити права людини та припинити зміну клімату. Під час зустрічі з Президентом США Бараком Обамою вона заявила, що «замість знищення тероризму за допомогою війни Вам варто зосередитися на знищенні тероризму за допомогою освіти».

А Гордон Браун, спеціальний посланець ООН з питань освіти, в минулому прем’єр-міністр Великої Британії, випустив петицію з її іменем і запропонував батьку неоплачувану посаду свого радника.

У свій шістнадцятий день народження вона виступала в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку.

Вона наймолодший лауреат Нобелівської премії за всю історію (отримала її в 17 років) і наймолодший Посланець миру ООН.

У серпні 2017 року вона вступила до Оксфорду, де вивчає філософію, політику й економіку в Lady Margaret Hall.

Вона блогер BBC, громадська активістка, захисниця освітніх прав жінок.

Вона — Малала.

Її життєвий девіз: «Дайте дітям книжки та ручки — це наймогутніша зброя в світі. Одна дитина, один учитель, один підручник і одна ручка здатні змінити світ».

Після виходу книжки Малала продовжує активну громадську діяльність :

«Наш батько працює в пакистанському консульстві аташе з питань освіти та ще радником із глобальної освіти за лінією ООН.

Я їздила до зон конфліктів, щоб привернути увагу світової громадськості до трагічної долі дітей, що позбавлені можливості вчитися. Ми здійснили низку проектів в Іорданії, Пакистані, Кенії та Нігерії. Я зустрічалася зі світовими лідерами та переконувала їх підвищувати витрати на освіту в їхніх країнах.

Я сама біженка, вимушена жити далеко від рідної країни. Як каже мій батько, можливо, ми — найпривілейованіші біженці, які мають прекрасний будинок і все необхідне. Але це не зменшує нашої туги за батьківщиною. За минулий рік дуже багато змінилося, однак я все та ж Малала, що ходила в школу в Сваті. Змінилося моє життя, але не я сама. Моя мама на подібні запитання відповідає так: «Можливо, Малала й стала мудрішою, а в іншому вона таке ж метушливе дівчисько, в якої сорочки валяються в одному кутку, а штани — в іншому. Я не знаю, на що вона витрачає час, тому що вона постійно кричить: «Я ще домашнє завдання не зробила!» Є дрібниці, які ніщо не змінить».

«Завдяки кулі, що була випущена талібами, моя правозахисна діяльність отримала всесвітній резонанс. Таліби могли спалити наші книги, підірвати шкільні будівлі, але вони не могли заборонити нам думати».

Книга “Я — Малала” вражає.