Образование

Як перевірити, чи дитина готова до школи 

Правильну відповідь на питання, в якому віці віддавати дитину до школи, дати важко, адже все дуже індивідуально. Батькам варто, вислухавши думки психолога, вихователя в дитячому саду, своїх батьків, знайомих, прийняти власне, і тому єдине правильне, рішення.

Але в цілому потрібно дивитися на психологічну, соціальну, фізичну та інтелектуальну готовність дитини до школи. Ця перевірка не лише покаже її готовність до навчання, а й допоможе виявити проблеми в розвитку, якщо вони є.

Тож ми вирішили з’ясувати у спеціалістів, на які пункти звернути увагу та як зрозуміти, чи готовий ваш майбутній першокласник до школи.

Мар’яна Янковенко, фізичний терапевт медичного центру педіатрії розвитку «Особливі»

Спостерігати за дитиною починайте за 3–6 місяців до початку навчального року: у разі якщо ви виявите якісь несформованості, можна буде допомогти їх сформувати. 

Дитина, яка готова до навчання у першому класі, має:

1.Сформовані навички самообслуговування: вміє одягнутися, роздягнутися, попроситися в туалет, самостійно поїсти.

2. Розуміння меж і правил.

3. Досконалу тонку моторику. Перше, на що дивляться спеціалісти — як дитина малює: не виходить за межі, вміє штрихувати, схематично малює людину (з шиєю, п’ятьма пальцями, двома очима); одягає дрібні намистинки на нитку, гарно ліпить, вирізає.

4. Дозовану м’язову силу: кидає малий або великий м’яч, б’є м’яч ногою, потрапляє в коробку.

5. Розуміння навколишнього простору та себе в просторі: розуміє прийменники над, під, за, у. Допомагають це перевірити проби з аркушем (показувати на ньому, де середина, верхній правий чи лівий куточок).

6. Фізіологічну зрілість. Ступінь фізіологічної готовності до навчання в школі добре показує філіппінський тест: попросіть дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши її над головою. Але це лише один із показників шкільної зрілості. Тому можна ще орієнтуватися на те, чи почали випадати зуби (мінімум чотири молочних).

7. Правильно сформоване захоплення олівця: дитина вчиться правильно тримати олівець та натискати на нього під час малювання. У цьому може допомогти вправа «всі пальчики вітаються» (усі пальці по черзі торкаються до великого), еспандер — тренажер для пальців, який тренує м’язову силу.

8. Вправність у загальній моториці: біг, стрибки на одній та двох ногах (класики), перестрибування, вис на хитких опорах (гімнастичні кільця).

Показниками низького рівня великих рухів є: хитка, нерівна хода; велика кількість зайвих рухів, що супроводжують основний рух і заважають його виконанню; порушення координації рухів, що призводить до неможливості піймати й утримати м’яч, кинути його дорослому. 

Розвиток великих рухів оцінюється як «недостатній» лише тоді, коли які-небудь із зазначених порушень яскраво виражені, помітно відрізняють дитину від більшості її однолітків. В іншому випадку його характеризують як «достатній».

Якщо у дитини проблеми із координацією, це або вершина айсберга і потрібна допомога, або це її особливість, яку теж треба коригувати, аби покращити якість її життя. Тому бажано показати її спеціалісту. 

9. Дозрівання кісткової системи. Як перевірити:

  • Покладіть руку дитини на стіл, і нехай вона почергово піднімає пальчики — від мізинчика до великого.
  • Вправа «Равлик» — слід стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і середнього; 
  • «Черепаха» — усі пальці, крім вказівного і мізинця. Психолог пропонує дитині виконати кожну вправу по п’ять разів.

Також існують різноманітні тести, які можуть провести і спеціалісти, і батьки самостійно:

«Тест руки» 

Як функціонують тім’яно-потиличні відділи кори головного мозку, визначають за допомогою тесту руки. Його автор — дитячий фізіолог та психолог Мар’яна Безруких. Фахівець закриває очі дитини і почергово торкається пальців руки. Вона має або назвати, за який палець її тримає дорослий, або порухати відповідним пальцем на іншій руці. Вікові нормативи: трирічна дитина правильно визначає великий палець; п’ятирічна — розрізняє великий палець і мізинець; шестирічна — вільно розрізняє великий палець, мізинець і вказівний.

Проби Хеда

Просторовий праксис (вміння виконувати цілеспрямовані рухи):

  • Ліва рука торкається правого вуха.
  • Права рука торкається лівого ока.

Перед початком навчального року дитина має пройти профілактичний огляд. Педіатр чи сімейний лікар видадуть необхідну для школи довідку (форма №086-1/о), в якій, зокрема, зазначать групу для занять фізичною культурою. Крім того, потрібно оновити карту профілактичних щеплень (довідка форми №063/о), якщо дитині було зроблено нові щеплення.

Людмила Петровічева, логопед медичного центру педіатрії розвитку «Особливі»

1. Перше, що свідчить про те, що дитина готова до школи, — це сформованість навчальних навичок: знати алфавітну назву букв та їх звукове позначення; володіти механізмом читання; визначати на слух межі речення; свідомо, плавно читати уголос невеликі тексти, поскладово читати важкі слова. Дуже добре, якщо дитина розуміє зміст прочитаного і відповідає на питання, висловлює своє ставлення до прочитаного. Це не так складно, якщо дитина займається не лише в садочку, а й вдома з батьками.

2. Має бути правильно сформована звуковимова. Якщо дитина плутає букви, то вона переноситиме це і на письмо. 

3. Відповідний віку словниковий запас. Вміє відтворювати однокореневі слова — вода, водяний, водний. 

4. Слухомовленнєва пам’ять: зорова пам’ять у дітей краще розвинута, а от слухомовленнєву треба розвивати — запам’ятати і тоді відтворити. Але дитина, яка готова йти до школи, без проблем відтворює 5–6 слів.

5. Повинен бути інтерес та загальна обізнаність у навколишньому світі: сформовані уявлення і поняття про навколишній світ, свій рід, адресу, про державу — Україну.

6. Має знати своє прізвище та по батькові, імена своїх батьків, адресу.

7. Добре, якщо може відтворювати ритми — слухове сприймання теж гарно працює.

8. Щоб дитині було легше навчатися, має бути сформована фонематична система. Тобто дитина має здійснювати звуковий аналіз слів: знаходити звук у слові (чи є звук «р» у слові «тигр»), виділення звука у слові (де знаходиться звук «р» у словах: «рис», «морозиво», «тигр»); робити саме звуковий аналіз слова (дитина має знати, які звуки голосні та які приголосні, вміти ці звуки графічно зобразити — голосні кружечком, приголосні рисочкою, м’які приголосні — двома рисочками); визначати послідовність звуків у слові, знаходити слова з певним звуком, знаходити слова за певним складом.

9. Ділити речення на слова, а слова — на склади. Дуже гарна вправа — коли мама говорить слова з речення не по порядку, а дитина повинна на слух їх скласти. Або пограти в слова — сказати слово на певний звук і продовжувати на той, яким закінчується.

10. Дитина вже повинна прагнути до самостійності — це свідчитиме про те, що вона вже може певний час обійтися без батьківської опіки і не почуватиметься безпорадною у школі.

11. Дитина має розуміти і, головне, дотримуватися певних меж, обмежень. Межі — це передусім безпека дитини і спокій батьків. Ми не беремо ніж не тому, що мама заборонила, а тому що це небезпечно. З дотриманням меж формується відповідальність за свої вчинки, які вона може вже оцінювати. 

12. Коли вчитель і батьки розуміють один одного і у них однаково зрозумілі межі. Якщо батьки говорять одне, а вчитель інше, дитині дуже важко з цим впоратись. У батьків має бути повага до вчителя не тільки у школі, але й вдома. Так само і вчитель має поважати батьків і дитину.

13. Вміння, яке дуже допомагає першокласникам, — це вміння слухати і не перебивати. У віці 6–7 років дитина повинна безперервно дивитися виставу (не мультик), слухати розповідь чи казку хоча б 20 хвилин. Це означає, що вона зможе сприймати інформацію на уроці досить довгий час.

14. Ще гарне вміння: виконувати завдання теж певний період часу: писати цифри, букви, розфарбовувати, обводити букви чи картинки.

15. Комунікативна готовність — має вміти просити про допомогу і розповісти про свої потреби. Визначається соціальною та емоційною зрілістю дитини і виражається у вміння контактувати з іншими людьми, дітьми, дотримуватись прийнятих у соціумі правил поведінки, грати в ігри за правилами, дотримуватись їх, слідкувати за тим, щоб усі дотримувались правил гри. Дитині буде легше, якщо вона вміє домовлятись і поступатись, коли вона розуміє наслідки своїх вчинків. 

16. Радіти, що вона йде до школи, прагнути до нового, до нових друзів. Дитина має бути позитивно налаштована йти до школи, сприймати новий матеріал. Має бути готова і знати про ті труднощі, з якими вона може зустрітися у новому самостійному житті. А, отже, до цього ще мають бути готові й батьки. Мотивація дитини — це найголовніше. Дуже гарно, щоб батьки підтримували це прагнення, розповідали про свій досвід у школі.

Тетяна Рібер, дитячий і сімейний психолог 

Сьогодні вік 6 років вже не є основним показником того, чи варто дитині йти до школи. І якісь загальні рекомендації давати не можна — все індивідуально. 

Я раджу батькам дивитися на готовність дитини до школи починаючи із зими. 

І перше питання, яке варто поставити дитині: чи хоче вона взагалі сама йти у школу і чому?

Є діти, які ані фізично, ані психологічно не готові, але вони дуже хочуть у школу, бо, наприклад, вся група в садку йде. Якщо їх затримати і не відпустити до школи — можуть перегоріти. 

Ось приклад із життя. Через фізичну неготовність одному хлопчикові не рекомендували йти до 1-го класу ані директор школи (в яку він вступав), ані психолог, ані педіатр, який спостерігав за дитиною з народження. Але мотивація у дитини була величезна. Залишатися у дитячому садку і йти на будь-які заняття з підготовки до школи ще на один рік хлопчик навідріз відмовлявся. 

Навесні та влітку хлопчик старанно займався спортом. Результат: самостійно піднявся на Говерлу, а наступного дня ще й пройшов 22 км. У серпні батьки прийняли одностайне рішення: школі бути.

Тому нехай у дитини ще до школи буде постійне фізичне навантаження. Цим батьки виявляють турботу до своєї дитини та її фізичної готовності до школи. Не чекайте, поки сину чи дочці виповниться 6 років, щоб віддати в якусь спортивну секцію. Зробити це варто раніше.

Якщо ж у дитини є сумнів або батьки вагаються з вибором школи, то рекомендую сходити до майбутньої альма-матер заздалегідь (наприклад, на останній дзвоник). Побачене допоможе прийняти рішення.

Зараз дуже великий вибір шкіл — приватні навчальні заклади виростають як гриби, і у них дуже комфортні умови. Тому, дивлячись на дитину, вирішуйте — можливо, є сенс віддати її не у велику школу, а в маленьку. 

Після впровадження шкільної реформи у всіх школах буде видно, які нові навички та вміння необхідні першочкам. Можливо, планка готовності дитини до школи щодо читання, лічби, письма буде дещо знижена порівняно з попередніми поколіннями. Натомість нові першокласники мають більш високий рівень комп’ютерної грамотності, вже знають декілька мов. Я впевнена, що через рік психологи оцінюватимуть готовність дітей вже за іншими критеріями.