Образование

Як вибирати школу для дитини

Це лише на перший погляд здається, що вибір школи для дитини стосується лише освіти цієї дитини та її майбутнього. Насправді — це формування світогляду всієї родини. Це визначить не лише ваш ритм життя та коло питань, що їх ви обговорюватимете за вечерею, а й вплине також на те, якими будуть ваші вік-енди і що ви даруватимете на дні народження. 

У моєму житті вибір школи для дитини змінив усе — від місця проживання до професійної діяльності. Колись я працювала у випробувальній лабораторії науково-дослідного інституту, тепер уже пішов дев’ятий рік, як ми з однодумцями створили неформальну школу «БеркоШко», де я організовую процес навчання, викладаю п’ять різних дисциплін і пишу підручники.

Коли мої діти були ще маленькі і я чула історії знайомих, які переїжджали всією родиною в інший район міста, щоб дитині було ближче ходити до хорошої школи, мене це вражало, здавалося ледве не героїчним вчинком. Коли я чула про хоумскулінг — самостійне навчання поза школою — я не могла зрозуміти, звідки батьки беруть сили і впевненість для цього. Але настав час — і ось я вже повторила все те, що мене дивувало тоді, й навіть більше — перевершила всі свої колишні уявлення про освіту дітей.

В Україні доступні такі форми шкільного навчання (поділ доволі умовний):

  • державні школи — умовно безкоштовні, зазвичай з великими класами, традиційним оздобленням, атестатом державного зразка;
  • приватні школи — вартість навчання приблизно 120 000–625 000 грн на рік, якісний освітній простір і обладнання, багато включених гуртків та інших зручностей на кшталт розвозки, канцтоварів, ліцензія на освітню діяльність і видачу атестата;
  • альтернативні (неформальні, домашні) школи — вартість навчання 36 000–120 000 грн на рік, навчання в маленьких групах, невеликих приміщеннях, найбільш розмаїта категорія щодо змісту і форм навчання, зазвичай не атестують учнів самостійно, а звертаються до послуг екстернату;
  • хоумскулінг — самостійне навчання вдома з батьками або репетиторами, онлайн-курси, гуртки і секції, атестація в екстернаті.

Окремо можна згадати дистанційні школи, але вони опосередковано вже охоплені цим переліком, бо здійснюють супровід хоумскулерів та учнів альтернативних шкіл. Є варіанти або з розлогим дистанційним навчанням — через онлайн-курси, відеолекції, спілкування по скайпу з консультантом, або лише щорічна атестація екстерном.

Розглянемо, на що варто звернути увагу під час вибору школи. 

Є багато спільних питань, які важливі незалежно від формату школи — зручність розташування, розклад і тривалість перебування в школі, стосунки між учнями тощо, а є такі, що більш вагомі для певної категорії. Так, наприклад, питання вартості найбільш вагоме для приватних шкіл, а для альтернативних — персоналії засновників. Розглянемо чинники, властиві різним категоріям, але розподілимо їх за типами шкіл, яким вони більш притаманні.

Державні школи

Розташування 

Великою перевагою державних шкіл є їхня доступність. Їх багато, вони поруч.

Зручність розташування відіграє дуже важливу роль, особливо для молодших школярів. Чим далі школа, тим раніше необхідно прокидатись, тим більше часу в транспорті, а отже і більше ризиків для здоров’я (переохолодження, контакт з великою кількістю людей).

Повітря

Не менш важливим з огляду здоров’я є кількість дітей у класі, відповідна площа приміщення і свіже повітря. 

Усім відомо, що під час вдиху люди споживають кисень з навколишнього повітря, а з видихом виділяють вуглекислий газ. Чим більше людей у приміщенні, тим швидше зростає вміст вуглекислого газу.

На вулиці вміст вуглекислого газу в повітрі становить 400–500 частинок на мільйон. Для навчальних закладів цей показник, згідно із санітарними та будівельними нормами, не повинен перевищувати 600–800 ч.н.м.

Рівень вуглекислого газу 1000–1200 ч.н.м. вимагає негайного провітрювання з повним повітрообміном: на 5–10 хвилин відкрити вікно замало, за цей час температура повітря в приміщенні встигає зменшитись (в холодну пору року), але достатнього повітрообміну ще не відбувається. Кондиціонери також не провітрюють приміщення, а охолоджують те саме повітря.

За умови перевищення вмісту вуглекислого газу понад 2000–2500 ч.н.м. когнітивні здатності дорослої людини зменшуються вдвічі, а у дітей ще відчутніше.

І втома, нездатність зосередитись, зростання кількості помилок, гіперактивність наприкінці навчального дня можуть бути прямим наслідком поганої — у прямому сенсі — атмосфери в класі.

Одні допитливі батьки озброїлись вимірювачем рівня CO і визначили вміст вуглекислого газу в школі, де навчались їхні діти. Під час навчального дня в декількох класах вміст вуглекислого газу становив 4300 ч.н.м., 4700 ч.н.м. і навіть 5300 ч.н.м. у коридорі, де діти відпочивають на перерві. У класі після провітрювання рівень вуглекислого газу впав до 2900 ч.н.м., але все рівно перевищував норму в рази. Тобто для того, щоб налагодити якісний повітрообмін у класі, не досить лише відкритих вікон. Вікно забезпечує надходження свіжого повітря, але щоб щось могло зайти, інше має вийти. 

У державних школах кількість дітей у класі сягає 30, навіть за умов достатньої площі класу (1,25 кв. м на одного учня) якість повітря швидко погіршується, що заважає дітям зосереджуватись і сприймати інформацію.

Перш ніж впускати свіже повітря, необхідно видалити з приміщення надмірний вміст вуглекислого газу. Тому ефективним є провітрювання з протягом або ж обладнання приміщення витяжкою.

Колектив викладачів

Дуже важливим пунктом є фаховість учителів. 

Цікаве дослідження провів професор з Нової Зеландії Джон Хатті. Він дослідив понад 250 чинників, що впливають на успішність учнів, і виявив, які є найсприятливішими для навчання, а які найбільше вадять. Усі чинники були розподілені за категоріями: ті, що залежать від самого учня, від середовища школи, від вчителя і від стосунків у родині. 

То цікаво, що найпозитивніше з боку школи на навчання дитини впливають не лише концептуальні зміни в програмах, а й колективна ефективність вчителів. Один талановитий вчитель — це добре, але набагато цінніше, коли весь викладацький колектив є командою. Тому, навіть обираючи молодшу школу і першого вчителя, варто звернути увагу на весь педагогічний склад школи.

Стосунки в спільноті

Також дуже важливо враховувати взаємодію між учнями, послухати, про що спілкуються діти між собою, які виникають конфлікти, як вчителі на це реагують. Якщо ви вже пригледіли школу для дитини, можна кілька разів прогулятись у шкільному дворі зранку, коли діти зустрічаються, наприкінці занять або на перерві. 

Одне з найбільших хвилювань батьків — булінг у школі — зазвичай починається з дрібних принижень і невтручання дорослих. Конфлікти між дітьми — це нормальний шлях становлення в спільноті. Але реагування дорослих — це ознака того, наскільки гармонійним буде це становлення.

Зміст навчання

Навіть у державних школах існує розмаїття навчальних програм: НУШ, «Росток», «Інтелект України», «На крилах успіху» та інші, є також експериментальні класи з вальдорфською педагогікою. Більшість з них мають свої сайти і можна поцікавитись змістом, а також розпитати знайомих, в яких діти вже навчаються за цими програмами. 

Втім, зараз, у зв’язку з освітньою реформою, ситуація постійно змінюється, навчальні програми проходять затвердження, тому є сенс досліджувати питання відповідно до навчального року.

Але яка б не була навчальна програма, і вчителі, і батьки неминуче стикаються з втратою мотивації дітей до навчання, яка сягає свого піку років до 12. Будь-яка діяльність, структурована зовні, рано чи пізно спричиняє спротив. Це проблема не в дітях, навіть не у вчителях, а у самій формі навчання, тож не варто через це засмучуватись, але необхідно врахувати, придумати способи підтримки дитини. 

Часом батьки, намагаючись заохотити дітей до навчання, додають непряму мотивацію. Наприклад — гроші за хороші оцінки, або ще якісь бонуси. Але це має протилежний ефект. Так, діти намагаються отримати хороші оцінки, але цінність освіти в їхніх очах, можливість отримувати задоволення від процесу пізнання цим вбивається повністю. Мотивувати до навчання можна лише пробуджуючи цікавість, допитливість, розказуючи якісь цікавинки про світ, подорожуючи, проживаючи разом з дитиною якийсь незвичний досвід.

Приватні школи

Вартість

Звісно, навіть умовно безкоштовне навчання в державних школах є лише умовно безкоштовним. Бо є оплата харчування, одягу, приладдя, купівля посібників чи робочих зошитів, додаткові екскурсії та збирання коштів на потреби класу, ремонти і охорону, а також гуртки, курси і секції.

Але для приватних шкіл питання вартості є вагомішим.

Відоме європейське правило, за яким вартість сімейного автомобіля не має перевищувати трьох місячних прибутків родини. Цікаво вивести подібне правило для оплати навчання дітей. 

З цією метою я опитала 300 родин, з різною кількістю дітей, які навчаються в різноманітних школах, і виявилось, що якщо сукупна вартість усіх освітніх заходів для дітей не перевищує 20% прибутків родини — то це цілком прийнятна вартість. У великої кількості родин ця частка не перевищує і 10%, але це за умови невеликої кількості дітей, їхніх гуртків і навчання в державній школі або на хоумскулінгу.

Є чимало родин, які витрачають 20–30% сімейного бюджету на освіту дітей, навіть за умови навчання в державній школі. Це вже відчутний внесок, який потребує уважного перерозподілу пріоритетів і є ризикованим з огляду форс-мажорів. 

Понад 30% прибутків родини виділяти на освіту дітей нелегко, проте частину батьків це не спиняє. І що вражає, є родини, які витрачають на освіту дітей понад 50% сімейного бюджету (!), за великої кількості гуртків або навчання в приватній школі.

З одного боку, дійсно, внесок в освіту — найперспективніший, це внесок у майбутнє. Але необхідно добре зважити свої можливості. 

По-перше, освіта — це довготривалий проект, для кожної дитини 10–11 років триває тільки школа, а згодом, можливо, ще й виш. Тож для родини з 2–3 дітьми стаття витрат на освіту дітей у сімейному бюджеті має бути передбачена впродовж 15–25 років, а то й більше.

По-друге, освіта — це не просто послуга, яку можна варіювати, наприклад, як харчування: якщо є гроші, пообідати в шикарному ресторані, якщо немає — знайти більш ощадливий варіант, зрештою, навіть вдома яєшню підсмажити. Але школу так швидко не зміниш. Окрім того, згідно з вже згаданим дослідженням Джона Хатті, одним з найнегативніших впливових чинників з боку родини на успіхи дитини в навчанні є часте змінювання шкіл. Гірше — тільки домашнє насильство. Якщо дитина змушена часто змінювати школу, вона не розуміє, навіщо вкладатися в стосунки з однокласниками, у свій авторитет перед вчителем, навіщо вивчати і дотримуватись правил школи, якщо все це однаково не надовго.

Коло спілкування

У школі діти не лише навчаються, а й спілкуються: про подарунки на дні народження, про мандрівки на канікули, про улюблені заняття. Діти із більш заможних родин можуть ділитися спогадами про поїздку на Кіпр чи Гоа, тішитись останній моделі смартфона і порівнювати, що прикольніше — вейкборд чи серфінг. У дітей з менш заможних родин зазвичай інші радості — канікули в селі у бабусі, велосипед і тарзанка над озером. І те й інше по-своєму приємно, але можливості помітно різні. 

Тому дуже важливо обговорювати з дітьми ситуацію так, щоб статки родини не впливали на самооцінку дитини.

Щоб заможність батьків не завищувала самооцінку, а обмежений ресурс — не принижував. 

Зрештою, для дитини з менш заможної родини така ситуація може мати позитивний ефект — у неї може з’явитися бажання поїхати в подорож чи спробувати серфінг, і заради цього буде мотивація вчитися, працювати і заробляти.

У заможних родин є свої труднощі. Великі прибутки не беруться нізвідки, зазвичай забезпечені люди тому й забезпечені, бо багато працюють, ведуть бізнес, реалізують масштабні проекти. А це потребує багато зусиль і часу, тим самим скорочуючи час, який можна провести з родиною. Тому дітям із заможних родин часто бракує уваги батьків, а в ранньому віці це дуже важлива складова формування особистості.

Жодна школа, жодний вчитель цього не замінить, але це необхідно враховувати під час взаємодії.

Альтернативні школи

Термін «альтернативна школа» зараз охоплює дуже різноманітні проекти. З назви нібито випливає, що школи мають застосовувати альтернативні методики викладання, відмінні від державних програм, але це не завжди так. Часом альтернативність полягає лише у організації навчання: маленькі групи, неповний тиждень, навчання блоками (один предмет не розподіляється на весь рік, а вивчається інтенсивно впродовж кількох тижнів чи місяців). Втім, існують справді альтернативні, авторські підходи з різними акцентами: двомовне навчання, акцент на творчості, навчання через екскурсії тощо.

Тому найкраще, що можна зробити, щоб дізнатись про особливості альтернативної школи, — це познайомитись з її засновниками. Школа тією чи іншою мірою відтворюватиме їхній світогляд.

Окрім того, часто альтернативні школи пропонують пробний день чи тиждень — це чудова нагода зануритись у простір, зрозуміти принцип роботи школи, побачити взаємодію між дітьми, підходи вчителів. Більшість питань, які складно визначити для державних шкіл, таким чином легко перевірити.

Щодо вартості підхід аналогічний приватним школам. Єдине, що варто додатково врахувати витрати на транспорт, бо в приватних школах часто є розвозка, а в альтернативних це швидше виняток.

Пріоритети

Є ще один важливий маркер. Альтернативні школи зазвичай не є джерелом прибутку для засновників, весь бюджет розподіляється між різними статтями витрат на утримання закладу: від комунальних послуг і оренди до оплати праці вчителів. І чим більший відсоток шкільного бюджету йде саме на оплату вчителям, тим більше можливостей знайти хороших фахівців. Шкільне обладнання, якість меблів, стильний ремонт у приміщенні — це, звичайно, дуже приємна оболонка, але наповнення змісту створюють люди, вчителі, тому обирати варто те, що важливіше.

Ініціатива

В альтернативних школах батьки мають найбільшу свободу впливати на навчання дитини. Можна вносити пропозиції щодо харчування, додаткових занять, native speakers, спільних мандрівок тощо. 

Головне — не просто очікувати цього від організаторів, а після спільного обговорення долучатися до реалізації задумів. Зазвичай засновники і вчителі альтернативних шкіл вже роблять усе можливе, на що в них вистачає ресурсу. Тому пропозиціям разом із ініціативою щодо їх впровадження будуть раді, а от вимогам без бажання вкладатись — навряд чи.

Хоумскулінг

Хоумскулінг — домашнє навчання — зовсім не є якимось сучасним винаходом. До створення системи загальноосвітніх шкіл діти аристократів навчались саме так — вдома з гувернером, а діти ремісників — опановували професію вдома у майстра.

Причини

Причини, з яких сьогодні обирають хоумскулінг українці:

  • брак поваги до учня в традиційній школі — ігнорування потреб, натягнуті стосунки в колективі;
  • невідповідна якість навчання — це і загальний низький рівень викладання, і потреба у індивідуальному підході (як до обдарованих дітей, так і для тих, кому потрібно більше уваги);
  • стан здоров’я дитини — не обов’язково йдеться про важкі захворювання, часом це просто дитяча хворобливість, яку треба перерости. Прикро, коли дитина два дні ходить до школи, а потім два тижні лікується вдома;
  • сімейні обставини — тривалі відрядження разом з родиною, віддалене місце проживання тощо;
  • етично-ціннісні особливості — наприклад, релігійність родини.

Організація

Хоумскулінг, так само як і альтернативні школи, у кожного свій. Хтось дотримується навчальної програми з дистанційною школою, але навчається у зручний для себе час, з комфортною швидкістю. А хтось навчається чому завгодно і де завгодно: від жонглювання і фаєр-шоу до 3D-моделінгу і конфліктології, і лише небагато часу приділяє підготуванню до атестації.

Формат хоумскулінгу найбільше з усіх згаданих потребує навичок управління часом. Дітям з цим впоратись непросто, оскільки за планування відповідає префронтальна кора мозку, яка повністю розвивається до 21–24 років. Тому участь дорослих у навчанні хоумскулерів передусім має стосуватися тайм-менеджменту.

Соціалізація

Усі, хто практикують хоумскулінг, відчайдушно спростовують міф про соціалізацію. Діти, які навчаються самостійно, можуть мати велике коло спілкування, до того ж з цікавими людьми різного віку. Це значно краще формує навички соціалізації, ніж перебування в групі з 30 однолітків, яких не обираєш. 

Але якщо ви тільки зважуєте для себе можливість такого навчання дитини, то повинні подбати про те, щоб вона мала достатнє і різноманітне коло спілкування. Знайти цікаві простори, скласти розклад тижня, налагодити контакти з іншими родинами, забезпечити супровід — щоб дитина змогла напрацювати навички соціалізації, батьки мають виявити їх у всій повноті. 

Ключовий елемент

Обираючи школу, важливо пам’ятати про те, що ви робите це не для себе, а для дитини. Зупинятися не на тому, що якнайповніше реалізує ваші амбіції, а на тому, що дозволить розкритись дитині.

Тому після всіх досліджень, відвідин шкіл, співбесід з батьками школярів, після аналізу родинного бюджету, дискусій на форумах і пошуків однодумців, коли всі можливі варіанти вже будуть у вас перед очима, перш ніж прийняти остаточне рішення дуже важливо зробити ще одне: запитати думку дитини, дослухатись до її бажань. 

І бути готовим, якщо щось піде не так, як ви собі уявили, — змінити формат. 

На щастя, в Україні варіантів навчання дітей стає дедалі більше, розмаїття шкіл з кожним роком лише зростає. Тому все більше можливостей знайти саме те, що буде найбільш прийнятним для кожної дитини і родини.