Підлітки та професії: як діяти батькам
Кар’ера

Підлітки та професії: як діяти батькам

Підлітки розуміють, що вибір треба зробити, але більшість з низ не знають – як.

Є діти, які відчувають тяжіння до певного предмету, виду мистецтва або сфері діяльності з раннього дитинства. Але більшість учнів 10-11 класу ще вагаються перед тим, як остаточно визначитися зі спеціальністю. Яка роль у цьому процесі батьків та як вони можуть допомогти дітям в цей період.

Як ідея про те, що для створення родини треба знайти саме свою половинку, так і ідея вибору саме СВОЄЇ професії декілька перебільшена. Ми розуміємо, що може бути багато людей з якими ми могли б бути щасливі в сімейних стосунках, це точно не одна людина і не голка у стозі сіна. Так само немає тієї самої професії, яку потрібно знайти.

Всередині однієї професії відбувається багато змін: актуальний набір компетенцій та те, що саме у цій сфері буде перевагою. Наприклад, вчителі та викладачі ВНЗ. Раніше були потрібні вкрай обізнані та ґрунтовно освічені спеціалісти у своїй сфері, зараз все більше стає перевагою вміння визначити індивідуальний стиль навчання дитини, вміти налагодити контакт з дитиною/студентом та вправно організувати роботу в групі, вміти використовувати сучасні технології та впроваджувати їх у процес навчання. Погодьтеся, це різні люди, а професія одна.

Ключові ідеї батькам про профорієнтацію:

  1. Важливо враховувати вид діяльності. Чим саме подобається займатися: управління чи контроль (спостереження), наведення ладу, координація або створення та виробництво, допомагати та надавати освіту чи заглиблюватись та ретельно вивчати щось. Інтерес або сфера інтересів може змінюватися протягом життя – тому ставити це на чільне місце не потрібно. Звертайте увагу на те, що дитина любить робити.

І коли ми розуміємо, який тип (вид) роботи мені буде кращий, ми бачимо, що це не одна професія, а це може бути багато сфер, де дитина може реалізувати себе.

Якщо дитині подобається література, це не означає, що їй сподобається бути філологом, а якщо вона любить малювати – художником.

  1. Знизити тривогу щодо того, куди саме дитина планує вступати.

Світ рухається у бік менш спеціалізованої базової освіти. «Вибираючи освіту ми не обираємо професію» говорить Л. Петрановська. Підлітку у 17 років дуже важко визначитися з конкретною спеціальністю (на те є багато нейрофізіологічних причин) Бакалавріат може носити ознайомчих характер зі світом, підвищення культурного рівня, розвиток критичного мислення. Протягом навчання студент може перейти в інший ВНЗ, змінити спеціальність, вступити на магістратуру в іншій сфері або відвідувати більш практикоорієнтовані курси. Багато досліджень свідчать про те, що сучасні діти змінять професію 7 разів. Ми переходимо у формат «навчання протягом життя» для того, щоб бути затребуваним спеціалістом на ринку праці.

  1. Професія – це не обов’язково те, від чого ти будеш в екстазі.

Це те, про що можна говорити з вашим підлітком. Критерії вибору професії мають бути максимально адекватні. Робота:

  • має бути достатньо оплачувана, щоб вистачало на життя
  • має у тебе виходити, щоб це і для тебе було ок (було тобі по силам, в ракурсі твоїх сильних сторін) і не наражати інших людей на небезпеку своєю нездатністю її виконувати
  • в якій ти бачиш сенс, яка тобі відгукується, надихає, здається важливою і цінною

Вибір професії пов’язують з колосальною відповідальністю, величезним вантажем, доленосним рішенням. Навчання у хорошому ВНЗ, в якому підлітку буде комфортно, не вкрай важко, достатньо цікаво, що в цілому перегукується з його інтересами може бути оптимальним варіантом для підлітка. ВНЗ – це не тільки навчання, а й атмосфера, однолітки, додаткові секції та напрямки розвитку. Все це може допомогти людині визначитися більш точно, знайти своє зацікавлення, однодумців – бо тільки зі своєї власної мотивації людина здатна ставати автором свого життя.

Що робити батькам, які хочуть, щоб дитина точно мала «шматок хліба», роботу та була успішна?

Батьки можуть сформувати базу, на яку усі нові навички, які будуть потрібні в майбутньому, могло «встати». А це – якісне розуміння себе, своїх сильних та слабких сторін, своїх потреб, можливостей, що мені властиво, де мої зони найближчого розвитку, ще мене надихає, в чому моя місія. Вміння добре з собою обходитись, уважно та критично до себе ставитись: це в мене добре і це, а тут треба допрацювати, а це зовсім не моє. А це мені заважає, але я знаю, як зробити так, щоб це мені допомагало. Вміти думати про себе та розуміти себе.

Тому завдання батьків, відставити себе, свої переживання, досвід та страхи за майбутнє в сторону і бути поруч з вашим підлітком допомагаючи йому краще зрозуміти себе.

Вєжис Марина Вінцасівна, психолог в сфері дитячо-батьківських відносин, нейропсихолог.