Воспитание Карьера

Як мами впливають на баланс між роботою та життям своїх дітей в майбутньому

Батьки навчають своїх дітей власним прикладом. Змалечку дитина звикає до сімейних традицій, переймає поведінкові патерни найближчого оточення та на їх основі формує власні звички. Тож як впливає на дітей в дорослому житті вміння розставляти пріоритети між роботою та сім’єю їх батьків?

«Золота середина« між роботою та життям: експеримент

 Згідно з новим дослідженням Лондонського університету королеви Мері, діти спостерігають і навчаються у своїх батьків, як балансувати між роботою та сім’єю. Однак, як вони застосовують це у дорослому віці, може відрізнятися залежно від того, працювали обоє батьків чи лише один, пише Workingmother.com.

Дослідники провели загалом 148 інтерв’ю із 78 працівниками юридичних та бухгалтерських фірм чоловічої та жіночої статі. Учасників розділили на чотири категорії, залежно від того, наскільки їх підхід до кар’єри та сімейного балансу цілеспрямовано нагадує їх батьків.

Результати показали, що незалежно від порозуміння з батьками, у жінок виникає значно більше конфліктів, коли мова йде про те, щоб знайти баланс між робочим та особистим життям. А ось у чоловіків значно менше.

Результати показали низку відмінностей між жінками та чоловіками, які виросли у «традиційних» домогосподарствах, де батько виконував роль годувальника, а мати керувала домогосподарством. На відміну від чоловіків, у жінок виникає значно більше конфліктів, коли мова йде про те, щоб знайти баланс між робочим та особистим життям.

Мама була домогосподаркою: «Я відчуваю себе винною перед дітьми за те, що працюю»

Вчені виявили, що жінки, у яких мама була домогосподаркою, а тато заробляв, зазвичай «працюють, як батько, але хочуть виховувати своїх дітей, як їхні матері». Про це розповіла співавторка дослідження, кандидатка наук Іоана Лупу. 

«Нас виховала мама… Вона завжди була вдома, і я певною мірою відчуваю себе винною перед дітьми за те, що працюю. Вона мене добре виховала. А я зі своїми дітьми не кожен день і тому відчуваю, що щось пропустила, бо залишаю їх з кимось іншим. Іноді я думаю, може, мені слід бути вдома з ними, поки вони трохи не підростуть», – каже одна з учасниць дослідження, яка є директоркою бухгалтерської фірми і має двох дітей.

Тим часом, учасники-чоловіки з «традиційним батьківським вихованням» не відчували почуття провини.

Мама працювала: «Чи не буде те саме відчувати мій син, якщо я працюватиму?»

Жінки, матері яких працювали, також відчували певну провину щодо балансу між робочим та особистим життям. Оскільки, матері проводили з ними не так багато часу в дитинстві. Вони не хотіли повторювати той самий сценарій зі своїми дітьми. 

Одна учасниця, яка була вагітна і мала ще одну дитину, сказала: 

«Пам’ятаю, що мене забирала няня, і якщо я хворіла, зі мною сидів той, хто був вільний у той час. Я люто це ненавиділа, тому що хотіла бути лише з мамою і татом… На відміну від інших дітей, моя мама ніколи не забирала мене зі школи, коли я була в молодших класах… І лише тепер, коли я знову пригадала це, думаю, чи не буде те саме відчувати мій син, якщо я працюватиму? Якщо хтось інший буде забирати його зі школи, може, йому це не сподобається. Чи хочу я цього для своєї дитини?».

Мама не працювала, але хотіла: «Це вплинуло на мене… Вона спонукала нас зробити кар’єру»

Винятком став ще один тип учасниць, чиї мами перебували вдома з дітьми і шкодували про це. У цих випадках матері іноді свідомо позиціонують себе як «негативний приклад для наслідування», заохочуючи своїх дочок не повторювати власну помилку. Так, учасницям дослідження змалечку прищепили сильні кар’єрні прагнення.

«Я пам’ятаю, що моя мати завжди шкодувала, що не має роботи, і це вплинуло на мене та всіх моїх сестер. Вона спонукала нас зробити кар’єру. Вона була більш освіченою, ніж мій батько, але через маленьких дітей їй довелося стати мамою-домогосподаркою», – розповіла жінка з однією дитиною.

Результати дослідження наочно демонструють, що діти спостерігають за батьками уважніше, ніж ті думають. І саме діти є хорошим нагадуванням, що нам належить стати гарним прикладом в управлінні роботою та сім’єю.