Промам продовжує розповідати про життя жінок у різних раїнах. Ми вже писали про Швейцарію та Ірландію. Сьогодні розповімо про північну Італію. Чому для італійців найважливіше – повага до старших, шлюб та родина? Читайте далі.
Катерина Кравчук-Рудомьоткіна живе під Пармою, має семирічного сина і працює маркетологом. Розповіла нам, що на півдні країни розповсюджений патріархат, де тато працює, а мама – домогосподарка. Італійці народжують мало дітей, а родини, де п’ятеро дітей, – рідкість. Також ми поговорили про жінок в декреті та бізнесі, філософію виховання дітей та школи.
Про мам в суспільстві
В суспільстві мами сприймаються позитивно, з розумінням до праці, яку їй доводиться робити. Вагітним навіть передбачені окремі паркувальні місця, в громадському транспорті, як правило, всі завжди поступаються місцем.
Тут апріорі жінка працює, італійки будують кар’єру, піклуються про себе. Лиш потім починають думати про сім’ю та заміжжя. Тому в суспільстві здорове ставлення до працюючої мами. На няньок тут майже полюють, хоча вартість їхньої роботи висока – 8–10 євро на годину. Адже бабусі-дідусі тут рідко сидять з онуками, бо самі працюють до останнього.
Про заміжжя та народження дітей
Я в школі – наймолодша мама. Мами однокласників мого сина старші мінімум років на сім-вісім. В Італії абсолютно нормально народжувати в 35–40 років первістка. Виходять заміж теж після 30-ти. Тут до реєстрації шлюбу підходять дуже обережно. Розлучення дорого обходиться, особливо чоловікам – італійське законодавство на боці жінки. Тому після розлучення, як правило, чоловіку доводиться віддавати своє майно, а ще все життя сплачувати на жінку та дітей аліменти. Та це лише у випадку, якщо жінка та чоловік громадяни Італії. Якщо ж жінка громадянка іншої країни, то закон на боці чоловіка. Скоріше за все, йому дістануться діти без права спілкування з матір’ю.
Крім цього, одружуються після 30-ти, тому що італійці витрачають довгий час на те, аби знайти роботу, стабілізувати своє фінансове становище, купити дім чи квартиру.
Народжують частіше одну дитину, максимум двоє. На жаль, відомі нам величезні італійські сім’ї, в котрих мінімум п’ятеро дітей, зараз – рідкість.
Філософія виховання
Італійські батьки дуже ніжні і не бояться висловлювати свою любов.
Тут нормально побачити, як вони цілують своїх 10–13-літніх дітей після школи. Це стосується як мам, так і тат. А діти ніколи не соромляться таких проявів почуттів і самі, як правило, поспішають подарувати батькам смачний чмок після довгого дня в школі.
З дітьми ходять всюди на будь-які світські заходи, так що завжди в будь-якому ресторані можна зустріти метушливу малечу. Не скажу, що місцеві батьки особливо переймаються знаннями, що показують їх діти. Тут більше хвилювань щодо нормально розвитку та здоров’я. Освіта знаходиться далеко не на першому місці. Найбільша цінність – повага до сім’ї та старшого покоління. На батьків італійські діти, особливо в підлітковому віці, ніколи не кричать. Тут це не прийнято, та й з молоком матері передається повага до старших.
Італійським дітям багато чого дозволяється, тому що батьки хвилюються, аби їх діти не виросли замкненими і закритими. На кожний крик та капризи італійські батьки відповідають спокійно або навіть шепочучи рекомендації з поведінки на вушко.
Про декрет
Жінки в Італії довго не сидять у декреті – максимум шість місяців. Як правило, два місяці до пологів та три – після. Якщо вагітність проходить добре, то один місяць перед пологами та чотири місяці після.
Далі мама може продовжувати перебування в декреті, але оплата, яка протягом цих п’яти місяців рівна 100% заробітної плати жінки, зменшується з кожним місяцем.
До того ж все залежить від роботодавця, наскільки довго він готовий тримати місце, що зазначено на цей рахунок в трудовому контракті. Продовжити декрет можна лише за рахунок домовленості з роботодавцем. Або звільнившись.
Насправді в Італії зараз ситуація на ринку праці непроста для всіх, тому пошук роботи ще більше ускладнюється будь-якими обставинами – декрет, вік, відсутність досвіду, незнання мови і т. д.
Про пологи
Загалом народжують в лікарні. Пологові будинки в Італії не відокремлені, вони завжди є частиною великої лікарні. Хоча є послуга народження вдома та в воді. Більшість обирає класичну схему.
Після пологів жінку виписують буквально наступного дня, якщо є якісь ускладнення – через два дні. Пологи в Італії безкоштовні. Правда, окремо сплачується епідуральна анестезія. Якщо народження відбувається вдома, то завчасно акушер має взяти всі ліки в лікарні.
Про соціальні гарантії
В Італії передбачені соціальні виплати, але для дуже бідних верств населення.
Для їхнього отримання сім’я має відповідати десяткам критеріїв. В результаті такі виплати отримує невеличкий відсоток мам, як правило, з дітьми, що народились з певними вадами.
Всі матерям після народження дитини держава надає помічницю, яка перший тиждень приходить додому і допомагає з усім: навчає і розповідає початкові нюанси материнства. Пізніше мама має можливість протягом місяця подзвонити помічниці, якщо щось є незрозумілим, або навіть викликати додому.
Про татусів
Тато може бути в декреті. Як правило, в Італії з дитиною йде той, в кого заробітна плата менше. Або ж мама йде в декрет лише на місяць-другий. Далі в гру вступає няня.
Італійські папи із задоволенням багато проводять часу з дітьми. Вони гуляють у парку з візочком, возять в садок/школу, в басейн. На вихідних сидять з дітьми в дитячому розважальному центрі, поки мама бігає по магазинам, робить зачіску, зустрічається з подругами чи ще щось. На морі, як правило, саме татусі бігають за малечею пляжем, поки мама «працює» над рівномірною засмагою.
У вихідні італійські сім’ї з великих міст виїжджають на природу. Багато з них мають будинки в провінції – в горах чи поруч з морем. Також влаштовують пікнік, гуляють на свіжому повітрі, збираються із друзями. Розповсюджений варіант відпочинку на велосипедах, прогулянки горами, відвідини бабусь та дідусів.
Про розлучення
В останні роки інститут шлюбу в Італії, як і всюди, переживає не найкращі часи. За даними Національного інституту статистики, біля 80% одружених розлучаються. Ініціаторами в більшості випадків стають жінки. Як правило, розлучаються пари вже з великим подружнім досвідом, в якому обом членам подружжя за 45–50 років.
Про вакцинацію
В Італії є ряд обов’язкових щеплень, а саме 12, які мають бути зроблені дітям віком від 0 до 12 років. До цього списку входять: кір, свинка, краснуха, вітрянка, менінгіт, поліомієліт, дифтерія, стовбняк, гепатит Б, коклюш та гемофілія. Штраф за відхилення від щеплення: від 500 до 7500 євро, були введені нещодавно через часті відмови батьків від проведення вакцинації. В результаті відмов в країні підвищилась кількість захворювань, зокрема кором та поліомієлітом. Також на ситуацію вплинула хвиля мігрантів.
Цікаво, що в Італії не здається аналіз крові перед щепленням, до щеплення допускаються діти із нежитем, кашлем, навіть температурою до 37,5 °С.
Природнє вигодовування чи штучне
Місцеві педіатри та мамологи рішуче рекомендують годувати природно як мінімум до шести місяців. При цьому до штучного вигодовування немає страшних протипоказань, оскільки багато італійок якнайшвидше виходять на роботу, тому на грудному вигодовуванні діти часто лише місяць-два. І багато мам дають молоко дітям в перші місяці після народження.
З чого починати прикорм
Введення прикорму радять після чотирьох-п’яти місяців. А ось рекомендації щодо прикорму дуже різняться: хтось каже починати з фруктів та овочів, хтось – з каш та йогуртів. Тож вибір за малюком та його батьками.
Багато хто починають годувати білою пастою – зварені макарони з оливковим маслом та ложкою перетертого пармезану вже з семи-восьми місяців.
Про молочні продукти
У італійців є мільйон видів різноманітних сирів. Після року, а деякі навіть раніше дають малюкам молоко зі спеціальним печивом на сніданок.
В Італії дуже швидко починають дітей годувати так само, як і всю сім’ю. Після року діти вже гризуть фокачу чи піцу, їдять часто лазанью, різото, хіба вино на вечерю не п’ють. На жаль, через такий підхід 30–40% італійських дітей страждають ожирінням, тому останні роки італійська влада направляє ресурси на поширення культури правильного харчування. Зокрема Міністерство освіти та здоров’я направило протокол в усі початкові школи, в якому рекомендують дітям на перекуси давати лише фрукти та овочі. До того ж фінансуються телевізійні програми, які розповідають італійцям про здорове харчування.
Про сон
В три місяці рекомендується, аби дитина спала окремо від батьків у власному ліжку. Не радять імітувати ніч, закриваючи штори чи ходити навшпиньки, щоб дитина не прокинулась. В подальшому рекомендується притримуватися розумних рамок при вкладанні дитини спати, а якщо вона не спить/не хоче спати, то не класти.
Що робить дитину здоровою
Італійці впевнені, що дитина повинна добряче їсти пасту, бо вона має весь набір вітамінів і мінералів, а також енергію для бешкетливої малечі. Ще сири, особливо пармезан.
Якщо ви не даєте своїй дитині пармезан, кожен італієць зробить висновок, що вас не бентежить здоров’я вашого малюка.
Про нежить та температуру
В Італії абсолютно нормально, коли дітей водять до школи чи дитсадка з нежитем та кашлем. До лікаря тут звертаються лише тоді, коли дитина має температуру або якісь дикі приступи. Та й то в такому випадку, скоріше за все, лікар нічого не пропише за виключенням парацетамолу, коли температура буде вище 38,5 °С. Антибіотики прописують в крайньому разі. Часто його доводиться буквально випрошувати.
Про дитячий садок
З яслами важко. Їх мало і вони є лише у великих містах. В садочок діти ходять з двох до п’яти років. Можна знайти й з меншого віку, але зазвичай такі є приватними, а не державними. В державних треба сплачувати за харчування. В садочку дітей кладуть спати, з ними граються, займаються, грають на вулиці (малюють, розповідають про навколишнє середовище, влаштовують поїздки до парку). Діткам, яким виповнилося п’ять років, дають ази знання літер та цифр. Тут приділяється час загальним знанням про влаштування світу, про тварин та людей.
І державний, і приватний садочок платні – бо скрізь треба оплачувати харчування. Та в приватних, звісно, ціна в рази вища, і в основному розташовані вони у великих міста. Вартість варіюється в залежності від рівня доходів сім’ї. В початковій школі харчування в день коштує від 4,8 євро, але вартість залежить від регіону країни.
Запис до садка відбувається централізовано через муніципалітет, тому все організовано й прозоро.
Про школи
Діти йдуть до школи з шести років. Початкова школа до 11-ти років. Дитина може навіть не знати італійської мови. Так було в нашому випадку. Жодних вимог тут нема. Згідно законодавства школа має право відмовити вам лише за відсутності місця, але й тоді мають запропонувати інші варіанти.
У школі чотири-п’ять уроків в день. Діти займаються з 08:00 до 12:00 з невеличкими та однією півгодинною перервами, потім обід і прогулянка або просто вільний час до 14:30, а далі ще два уроки, як правило, однакові.
Серед уроків в навчальній школі: математика, італійська, англійська, історія, мистецтво, наука, музика, географія, релігія, а ще спортивні заняття. В першій половині дня завжди заняття, які потребують найбільшої концентрації, – мови, математика, а закінчується день мистецтвом, музикою, історією.
В 1-му класі навчальної школи майже всі заняття побудовані на творчості. На математиці, італійській вони постійно малюють, розмальовують, вирізають, клеять, виконують цікаві нестандартні завдання, і лише невеличкий відсоток зайнятості направлений на саме написання літер та цифр.
Далі читають, складають есе італійською, вміють множити/ділити, мають початкові знання про світ.
В нашій школі вивчається англійська, але є школи, де замість англійської французька/іспанська/німецька. В середній школі додається ще одна мова. В 1-му класі в неділю один урок іноземної, далі – два-три уроки.
Приклад розкладу: понеділок: історія (два уроки), півгодинна перерва, дві математики, перерва з 12:30 до 13:30, два мистецтва. Вівторок: спорт (два уроки), перерва 30 хвилин, математика (два уроки), перерва, італійська (два уроки).
У великих містах по 25–30 діток в класі, в менших – 15–20.
Вступ до школи відбувається через комуну, резидентом якої ви є. Заповнюєте анкету, даєте дані батьків, бабусь-дідусів, інших родичів, інформацію щодо того, чи дозволяєте, аби вашу дитину возили на екскурсії, в театри. Залишаєте дані всіх людей, які можуть приводити або забирати вашу дитину зі школи.
Оплачується лише харчування. Платня вираховується залежно від рівня вашого податкового статусу. Чим він вище, тобто, чим більше доходів ви маєте, тим дорожче платите. Ви отримуєте спеціальний шкільний кабінет з паролем і логіном, де бачите статус оплат за харчування, де є розрахунковий рахунок, аби оплачувати наперед, останні новини і т. д.
Всі книжки та робочі зошити для практичних занять в початковій школі видаються безкоштовно. Єдине, що треба купувати, це великі зошити формату А4 в клітинку та лінійку. В них теж діти малюють та пишуть, крім тих робочих зошитів, що видаються. Далі вже в середній школі за книжки батьки платять певний відсоток їх вартості.
Черг немає, якщо у вас відсутні конкретні вимоги до школи. Оскільки зараз в Італії головна проблема – це африканські мігранти, тому часто важко знайти школу, де італійців було більше, ніж мігрантів. Тут зараз це найболючіша проблема. Одна італійська мама розповідала, що шукає приватну школу, бо ті державні, що поруч, мають по 30 дітей африканських біженців та одного-двох італійців. В результаті італійські діти стають одинаками, бо мови більшість приїзджих не знає та й не намагається вчити.
Фото: stocksnap.io www.pexels.com
Текст: Катерина Кравчук-Рудомьоткіна
