Депресія у дітей
Новости Виховання

Депресія у дітей

Про наявність депресії можна говорити тільки тоді, коли є кілька компонентів: поганий настрій, розумова і рухова загальмованість. До цього додаються хвороби, падає життєвий тонус. І з’являється депресивна ідея: самозвинувачення, самоосуд, думки про хворобу, самоприниження. Депресія — це тривалий патологічний стан.

Все це про дорослих, а що ж у дітей? Ще 50 років тому вважалося, що депресивних станів у дитинстві не буває, але це не так. Діти теж схильні до цього психічного розладу.

На кожному етапі своя причина

У ранньому дитячому (1–3 року) і дошкільному віці (3–6 років) для дитини світ — це сім’я, тому причина депресії знаходиться в родині. Найчастіше — розлучення, скандали. Коли батьки сваряться, дитина може приймати це на свій рахунок, оскільки вона в силу віку егоцентрична. Іншими травмувальними обставинами можуть бути тривала хвороба, смерть близьких, народження другої дитини в сім’ї, переїзд, похід в дитячий сад. І проблема не в тому, що це трапляється, а в тому, що дитину майже ніколи не посвячують у сімейні відносини, приховують смерть рідних. Батьки забувають зберігати контакт і близькість, і дитина відчуває емоційну відгородженість.

У дітей молодшого шкільного віку (6/7–10 років) депресію викликають не тільки сімейні проблеми, але і труднощі, пов’язані з навчанням у школі: зміна класу, вчителя, перехід до іншої школи, відставання від однолітків у зв’язку з тривалим захворюванням, образлива поведінка вчителя тощо.

Які особливості дитячої депресії?

Важливо розуміти, що в силу віку дитина не може сказати, що з нею. Вона не може усвідомити і передати свій душевний стан, не може визначити тугу або тривогу. Найчастіше діти скаржаться на нудьгу. Кажуть, що їм «сумно», «хочеться плакати», «важко на серці». Нудьга, слабкість, смуток переважають у першій половині дня. Вдень відзначається втома, сонливість, головні болі. До вечора, як правило, наростає тривога з неспокійним поглядом, метушливістю, напруженістю. Супроводжується це безцільним бігом кімнатою, безліччю зайвих рухів, розгойдуванням тулуба.

Головною особливістю дитячої депресії є те, що вона завжди «маскована», тобто важко впізнавана через велику кількість скарг на здоров’я, поганий настрій, підвищення чутливості, інтелектуальну недостатність та порушення поведінки.

При депресії у дитини може виникати:

  • порушення живлення, блювання, запори, рідкий стілець, болі в животі, порушення апетиту;
  • біль у серці, порушення ритму серця, вегето-судинна дистонія;
  • кашель, порушення вдиху;
  • екзема, нейродерміт, псоріаз, шкірний свербіж;
  • головні болі, непритомності, запаморочення, тимчасові порушення слуху, зору, мови, втрата здатності стояти і ходити;
  • тривале підвищення температури в межах 37,1—38,0 °C без запального процесу.

Небезпека такого прояву депресії полягає в тому, що вона обмежує можливості дитини. Її починають оберігати від усього. Тому дитина фіксується на собі та своїх хворобах.

Інтелектуальна загальмованість виявляється сповільненістю мови, обов’язковим обмірковуванням відповідей на прості питання, відмовою від ігор, що вимагають розумової напруги й уваги, небажанням слухати колись улюблені книги. 

Після 6-річного віку сповільненість мислення наростає, проявляючись в труднощах осмислення і запам’ятовування навчального матеріалу. При цьому діти багато плачуть, ниють, що «все одно буде двійка». Не можуть зосередитися, стають вкрай розсіяними, забувають приготувати уроки, принести в школу зошити і підручники, скаржаться на те, що «хочу зрозуміти і не розумію».

До поведінкових порушень належить грубість, порушення соціальних норм, правил, зниження успішності. Дитині важко встати вранці, важко міркувати.

Як запідозрити у дитини депресію?

З ранніх років людина має свій характер, свою лінію життя. Тому варто звертати увагу, якщо дитина РАПТОМ:

  • Плаче з найменшого приводу: при образі, зауваженні або заохоченні, при будь-якому питанні, пропозиції, при появі нової іграшки, коли до будинку приходить сторонній тощо.
  • Злиться, б’ється, бурчить, вередує, грубить, просто «відбилася від рук».
  • Байдужа, надмірно слухняна.
  • Почала хворіти, втратила апетит, стала сонливою або, навпаки, її мучить безсоння. Вона важко засинає, переривчасто спить, прокидається з плачем, бачить страшні сни.
  • Погано міркує, погано вчиться, незадоволена собою.
  • Дитина почала боятися залишитися одною на всьому світі, втратити маму, що мама не прийде в дитячий сад, що дорогою додому вона потрапить під машину або її вб’ють бандити, «світ загине», трапиться «кінець світу», «атомна війна», «нейтронна війна», «люди загинуть», «я помру».
  • Відмовляється відповідати на питання, недовірлива, не хоче підійти до інших дітей.
  • Охоче грає на самоті, уникає ігор, що вимагають інтелектуального напруження та уваги.
  • Відмовляється від улюблених і нових іграшок, гра стає більш примітивною, а молодші школярі повертаються до забутих іграшок і проводять за грою весь день.
  • Худне, стає блідою, у неї синява під очима, понура або напружена поза, понурий вираз обличчя, неспокійний або згаслий погляд.
  • Перестає відпускати від себе матір, просить взяти на руки, покачати, у мовленні з’являються дитячі інтонації.
  • Почала смоктати пальці, гризти нігті, кінчики волосся, комірець, накручувати волосся.
  • Стала повільнішою. Дитина довго одягається, часто запізнюється через це в школу, не може бігати на перервах, уникає рухливих ігор на уроках фізкультури виглядає млявою і незграбною.
  • Болісно реагує на найменшу несправедливість відносно до себе та інших, відчуває гостре співчуття, в тому числі відносно до тварин і неживих предметів.
  • Звинувачує в усіх проблемах тих, хто оточує: маму, тата, вчителя, вихователів.

Що можуть зробити батьки, щоб допомогти своїй дитині?

Батькам не варто намагатися ставити діагноз самостійно і займатися самолікуванням. Якщо ви підозрюєте депресію у своєї дитини, потрібно обов’язково показати її спеціалісту. Діагностують депресію психологи. Вони не мають права виносити діагноз, але можуть припустити наявність цього розладу і направити до психіатра чи психоневролога, які вже визначать вид депресії і підберуть лікування, при необхідності, медикаментозне. Добре, якщо психолог і психіатр працюють в тандемі та спільно з батьками допомагають дитині.

Діти потребують того, щоб їх бачили, чули, відчували, торкалися і любили. Чим більше емоційного і фізичного контакту батьків з дитиною, тим краще. Зміцнюйте прихильність вашої дитини до вас. Як це зробити, добре написав Р. Ньюфелд у книзі «Не втрачайте своїх дітей». А ще є думка, що дитині потрібно не менше 20 дотиків щодоби. Водночас добре, якщо в дитини є простір, де вона може побути на самоті.

Батьки повинні розуміти, що для дитини є стресом будь-яка зміна в житті, як негативна, так і позитивна. Перше, що може зробити батько чи мама, — поговорити з дитиною, з’ясувати, як вона ставиться до події. Важливо обговорювати з дитиною будь-які зміни: було так, а зараз стало ось так. Це стосується, зокрема, смерті близьких. Друге — прийняти стан іншого, не знецінювати переживання словами типу «так все у тебе добре». Нерозуміння з боку оточуючих тільки посилює депресію. Тому батьки можуть поспівчувати і дати дитині погорювати. Для дитини важливо відчувати, що батьки її розуміють та не перелякані подіями. Можливо, варто знизити вимоги та навчальні навантаження.

Дитина так влаштована, що її соціалізація відбувається через гру. Вона програє будь-яку ситуацію. Тому корисно просто пограти разом. Дати дитині можливість самій вибрати сюжет гри або обіграти конкретну тривожну ситуацію.

Батькам важливо правильно реагувати на погану поведінку. Лінь, небажання вчитися, грубість часто сприймаються неправильно. Жорсткий дисциплінарний вплив тільки посилює депресію. Вчити дитину ділитися своїми переживаннями, бути відкритим, розвивати позитивне мислення — велика праця як для батьків, так і для дітей. Відзначайте навіть маленькі успіхи, фокусуйтеся на досягненнях і надіях. Згадайте, що виходило добре, що давало задоволення, які спільні заняття радували — і знову почніть це робити.