Новини Отношения

Коли всі вдома: конфлікти, які покращують стосунки

Змінився уклад життя, дітям не потрібно в школу, батькам на роботу (або вони працюють з дому), не можна йти в гості, на майданчик до друзів, закриті дитячі ігрові центри та кінотеатри. Це може стати серйозним випробуванням для родини. Люди ніби замкнені в сімейному колі.

 

Концентрація спілкування зростає. Структурованість часу падає.

Дуже часто в цей період збільшується кількість сварок та конфліктів. Здається, що можна дуже багато чого встигнути: уроки зробити, предмети підтягнути, справи по господарству переробити. Але щось іде не за планом, починаються образи, у відповідь — щось неприємне… І поїхало.

Багато хто сприймає конфлікт як щось погане, робить все, щоб його не було, та мріє, щоб всі жили дружно. Це добре, але нереалістично. 

Немає конфліктів у сім’ях, в яких дуже жорстка ієрархія: «Як я сказав(-ла), так і буде», або в сім’ях, де у людей немає нічого спільного. В таких сім’ях кожен має свої ресурси, друзів. Люди, що не звикли разом проводити час, не потребують одне одного, бо у кожного своя база ресурсів.

 Якщо ми говоримо про сім’ю, то конфлікти там будуть. Чому?

Бо від сучасної сім’ї люди очікують задоволення психологічних потреб. Сім’я більше сприймається не просто як місце, де тебе нагодують і захистять від зовнішнього світу. Це місце, де тебе вислухають, зрозуміють, розділять твої радості й тривоги, підтримають, будуть радіти та мріяти з тобою, переживати за тебе.

    Саме тому ми так сильно переживаємо через будь-які негаразди, негативну атмосферу та невдоволеність сімейними відносинами. Це зворотний бік того, що такі відносини є важливими та цінними для нас. Вони мають велику цінність. Головну цінність, заради якої ми вступаємо в стосунки.

    Парадоксальність ситуації в тому, що чим більш важливим є для нас психологічний клімат у родині, тим більш вразливішими ми стаємо перед конфліктами та образами. Починається ескалація сімейного конфлікту.

 Причини

Конфлікти часто виникають, коли щось міняється. Думаю, всі це помічали.

Народження дитини, переїзд, новий статус. Будь-які зміни зіштовхують сім’ю з якимось новими викликами, і цим викликам поки немає рішення.

Це нормально і це не погано.

Але сімейний конфлікт може бути хороший, а може бути поганий.

Що таке хороший сімейний конфлікт?

Хорошим сімейним конфліктом буде те, що просуває всю сімейну систему до більшої справедливості, до більшої збалансованості, до більшої гармонійності з урахуванням змін, що відбуваються. Коли підліток говорить про те, що він хоче самостійно вирішувати, з ким йому товаришувати або у котрій повертатися додому, то рідко коли батьки одразу скажуть: «Ну дійсно, ти вже дорослий».

Але, так чи інакше, через якийсь час сімейні правила будуть переглянуті, батьки зрозуміють, що дитина підросла, щось змінять і в цілому всім стане краще. Тобто, незважаючи на те, що все відбувається з неприємними переживаннями в процесі, у результаті ми отримуємо більш справедливу, гармонічну та функціональну для всіх її членів картину.

 Що ж таке погані конфлікти?

Це ті конфлікти, які нікуди не просувають. Ми сваримося з підлітком через неприбрані речі. Після сварки батьки кажуть, що дитина неправа. Потім все якось зам’ялося. Родина знову нормально спілкується, через тиждень знову посварилися через неприбрані речі. І так по колу. Нікуди конфлікт не веде і нічого після нього не змінюється.

   Люди починають відчувати передбачуваність всього дійства. Ніби всі грають свої ролі, всі знають, коли і що скажуть. Мама жаліється татові: «Це тому, що дитині не вистачає батьківської уваги. Ти весь час на роботі». І чує у відповідь: «Це ти його розбалувала. Я гроші заробляю». Мама: «І я на роботі, та ще й по хаті». Щось скажуть дитині. Всім погано. Руху вперед немає.

   Такого роду конфлікти є завжди ознакою того, що йдеться не про предмет конфлікту. Якщо люди реально засмучуються і відчувають розчарування у відносинах, думають про те, як все погано, то точно зачеплені глибші потреби.

 Що робити?

Важливо не плутати конфлікти першого і другого типу. Якщо проблема не вирішується вже достатньо давно, то напевно справа не у шкарпетках або незакритій зубній пасті.

   У першому типі конфліктів йде мова про зачеплені інтереси. І тоді ми зосереджуємо на цьому увагу і думаємо, що може нас просунути у вирішенні цієї проблеми.

   У другому типі конфліктів, коли постійно повторюється цикл і причина не є важливою, вона швидко відходить на другий план і весь простір займають більш суттєві претензії. І ми здійснюємо помилку, коли технологію розв’язання конфліктів першого роду переносимо на конфлікти другого роду.

 Аргументи

У конфліктах першого роду, коли це чесний конфлікт про інтереси, ми наводимо аргументи. Ми говоримо: «Давайте зробимо, як я пропоную, тому що…»  Якщо вся справа була в тому, що наші опоненти не знали цих аргументів, були не в курсі, не подумали, вони скажуть: «Так, добре» або скажуть: «Так, це все зрозуміло, але…» і наведуть якісь інші аргументи. І ми зможемо їх вислухати і теж знайти якісь рішення.

    Якщо зачеплено якісь суттєві потреби та інтереси, ми теж починаємо, за звичкою, наводити аргументи. І тут починається дуже непростий процес. Аргументів, з одного боку, дуже багато, вони наводяться всі нові й нові, з іншого — ніхто нікого не може переконати. Тому що всі мають рацію. Всі аргументи мають свою правду і мають місце бути. На рівні аргументів неможливо переконати, бо у кожного своя правда.

    Виходом може бути тільки одне: перестати триматися за свою позицію, яку  вже висловив, перестати її нескінченно підкріплювати аргументами та поставити собі питання: «Чого я хочу насправді та чого ти хочеш насправді?». І знайти ті точки, в яких наші інтереси збігаються. У прикладі з підлітком: і батьки, і дитина не хочуть, щоб сталося щось погане, щоб він потрапив у халепу. Не може бути потреби — щоб він прийшов о 22. Це не потреба, а позиція.

   Наша потреба, як батьків, щоб він був у безпеці та здоровий, а його потреба — бути не гірше друзів, розпоряджатися власним часом, мати час на своїх друзів.

    Якщо ми зможемо замість обміну аргументами знайти справжні потреби, то зможемо знайти варіанти, які плюс-мінус влаштують обидві сторони.

 Зовсім погані конфлікти, коли є гра, аб’юз, коли конфлікти стають змістом відносин, і дуже часто в цих ситуаціях складно вибратися одному. І тут важливо звертатися по допомогу і мати групу підтримки за спиною. Не треба таку ситуацію довго терпіти і сподіватися, що все мине.

 

Зараз ми говоримо про хороші люблячі сім’ї. Тому дуже прикро, коли люди відчувають себе нещасними серед людей, які їх люблять. 

Конфлікти — це, з одного боку, нормально і без них не буває сім’ї, з іншого —  дуже важливо, щоб вони не ставали злоякісними, перемелюючи відносини. Отримуйте досвід з конфліктів та рухайтесь далі.