Психогенетика шукає генетичні передумови відмінностей між людьми. На 99% наші ДНК співпадають. Люди практично ідентичні, але 1%, на який ми відрізняємося, має величезне значення.
Природа проти виховання
Протягом ста років психологи припускали, що єдиний чинник у поясненні відмінностей між людьми ― це навколишнє середовище. Особливо атмосфера, створена батьками в перші кілька років життя дитини. Ця думка панувала з робіт Фрейда і далі. Але за допомогою психогенетики ми виявили, що різниця в ДНК людей пояснює майже половину відмінностей між ними. Генетика не просто «має значення» ― вона відіграє величезну роль майже в усіх областях психології: психічне здоров’я людини, захворювання, когнітивні здібності, розвиток особистості або шкільні досягнення.
Довгий час люди вважали, що наша особистість повністю сформована вихованням. Природа проти оточення — це старе дискусійне питання в психології. Психогенетики показали, що природа (гени) дуже важлива.
Дослідження близнюків?
Близько 1% всіх дітей, народжених у світі, ― це близнюки, і третина з них ― ідентичні близнюки. Їх називають монозиготними, так як вони розвиваються з однієї заплідненої яйцеклітини ― зиготи. Вони як клони один одного, у них однакова ДНК. Інший тип близнюків (дві третини від загальної кількості) називаються дизиготними. Вони подібні між собою як звичайні брати і сестри, але розвивалися в один час в одній утробі. Дизиготні близнюки мають різні генотипи.
Вивчення 15 мільйонів близнюків у чотирьох тисячах досліджень показало, що успадковується все ― не тільки психологічні риси, але і фізіологія (наприклад, довжина і щільність кісток). Усі індивідуальні відмінності в біології і поведінці в основному зумовлені відмінностями в ДНК.
Метод прийомних дітей
Якщо дослідження близнюків — це свого роду біологічний експеримент, то вивчення сімей з прийомними дітьми — експеримент соціальний.
І гени, і виховання пов’язані з сім’єю. Протягом довгого часу психологи знали, що шизофренія ― сімейне захворювання. Але раніше психологи не брали в розрахунок ймовірність того, що і генетика важлива. Генетичний матеріал передається у спадок: батьки і діти генетично схожі на 50%.
Давайте подивимося на біологічних і прийомних батьків. Дітей усиновили після народження, біологічні батьки передали їм свої гени. Проте вони не брали участі в їхньому вихованні. Діти ростуть у прийомній сім’ї та пов’язані з прийомними батьками через навколишнє середовище.
Такі дослідження ― потужний інструмент для перевірки важливості генетики. Метод передбачає, що схожість між біологічними батьками та їхніми дітьми, з якими вони не живуть у одному середовищі, дозволяє протестувати вплив генетики. Схожість дітей з прийомними батьками — це перевірка того, наскільки на дітей впливає виховання.
Метод близнюків і метод прийомних дітей показали ключову роль генетики у формуванні людини. Тепер обидва методи використовуються для вирішення більш цікавих питань.
Як рано проявляється вплив генів?
Між генетикою і навколишнім середовищем постійно відбувається симбіоз. Життєві події на зразок фінансових криз, проблем у відносинах, сварок, втрати роботи ― це не події, які пасивно з вами відбуваються (ніби ви не маєте до них жодного відношення). Це те, що ви робите із середовищем. Тут підключається генетика. Гени працюють через їх кореляцію з навколишнім світом.
Здатність до набуття багатого словникового запасу успадковується
Найбільш наслідуваний із сотні здібностей ― це словниковий запас. Звичайно, у деяких людей великий словниковий запас, у деяких ― ні. Ви не наслідуєте слова, вони не закладені у вашому ДНК. Зокрема через те, що у світі існує багато різних мов. Ви починаєте використовувати навколишній світ, ви спілкуєтеся з людьми, які мислять подібним з вами чином. Якщо ви часто читаєте, ймовірно, що ваша дитина буде спілкуватися з іншими дітьми, які читають книги і яким подобаються інтелектуальні бесіди. Це хороший приклад того, як погляд з позиції генетики змінив наш підхід до того, як ми осмислюємо поняття навколишнього середовища.
Генетичні передумови здатності до мов
Розвиток мовних навичок активно вивчають. Діти сильно розрізняються в тому, як рано вони вчаться говорити, як їхні мовні навички розвиваються протягом життя. Ейнштейн, наприклад, не говорив до трирічного віку.
Такі дослідження часто стосуються вивчення першої мови. Цікаве питання, до якого почали звертатися психогенетики, пов’язане з вивченням другої мови. Виявляється, що в цей процес залучені багато з тих генів, які регулювали освоєння першої мови: люди з хорошими показниками освоєння першої мови, швидше за все, будуть досить непогано володіти другою. Але є і специфічні генетичні фактори. Результати досліджень такі: на успішність освоєння другої мови на третину впливають гени, що відповідають за освоєння першої, ще на третину ― інший набір генів, а ще на третину ― загальний рівень інтелекту.
Які риси ми успадковуємо?
У науці сталася справжня трансформація. Вже нецікаво говорити: «Ця риса успадковується», тому що успадковується все.
Замість того щоб чекати, поки людина стане алкоголіком, а потім намагатися її вилікувати (або чекати, поки хтось заробить ожиріння, а потім намагатися його вилікувати), могла б з’явитися можливість спрогнозувати проблеми, щоб запобігти їхній появі. Це важливо і для окремих людей, і для суспільства в цілому. ДНК ― це найкращий інструмент для прогнозування проблем, який у нас є, а прогнозування дозволить вчасно втрутитися, щоб їх попередити. Це напрям, в якому рухається вся медицина.