Про12мам. Иннеса Голояд и Эвелина 9 месяцев
Интервью

Про12мам. Иннеса Голояд и Эвелина 9 месяцев

Продолжаем рассказівать про мам и их малышей в спецпроекте “Про 12 мам”. Сегодня на очереди — свят девятый. А расскажут про него Инесса, автор блога в нашем журнале и мама Эвелины. Идем читать
+DSC_0505Іграшки в їх класичному вигляді не дуже приваблюю ть Евеліну. Єдине, що їй цікаво з ними робити – це діставати по одній з ящика для забавок і розкидати їх по кімнаті. Ну і ще при цьому може погратись по хвилинці-дві кожною іграшкою.

Значно більше її цікавить її горщик, пульт від телевізора, мамин телефон, кухонні причандали, помада, крем, зрештою, якийсь кусок пенопласту чи рекламний буклет, але ніяк не традиційні іграшки. Ще з улюбленого – рвати папір і розкидати одяг на всі боки, якщо вдається відкрити шухляду чи знайти речі в купі, яку я не розклала після прання. Оскільки нещодавно Евеліна навчилася ходити, тепер це теж одне з улюблених занять. Ну і ще, звісно, перегляд реклами. Більше нічого – ані фільми, ані кліпи, ані мультики не цікавлять Евеліну по телевізорі, але як тільки вона бачить рекламу втуплюється в неї, і дивиться до кінця.

Їсти Евеліна любить майже все. Вона взагалі любить їсти. Але в особливому фаворі – сир та інша кисломолочка, ну і мамине молочко досі залишається улюбленою їжею.

Мої лагідні словечка – це найрізноманітніші варіації її імені: Евеліночка, Евелішка, Евелінчик… І Евелінка-мандарінка.

Одна з нещодавніх цікавих історій про це те, як Евелінка почала робити свої перші кроки. Вона рано, ще в 7 місяців, навчилася самостійно стояти якийсь час, але ходіння, навіть за руки мами чи тата, не дуже її приваблювало, бо повзає вона майстерно і дуже швидко, і це її цілком задовольняло. Ну а ми не були проти, бо вона все одно ще дуже маленька для ходіння, як ми думали.

+DSC_0676

В 8 місяців ми купили їй ходунки-штовханці, за які можна триматися і так ходити. Якийсь час вони її цікавили тільки як іграшка, а потім вона все ж таки потрішки бігала з ними. І якось я вирішила позайматися фітнесом не коли Евеліна спить, як зазвичай, а коли вона гралася в тій же кімнаті.

Подумати б не могла, що це її так зацікавить і розвеселить. Спочатку вона спостерігала за тим, що робить мама і сміялася, потім лягла на спину і піднімала ніжки, пробуючи качати прес як мама, потім по-своєму повторювала мої рухи. А потім якось встала біля дивану, пустила його і смішно та невпевнено пройшлася до мене кілька кроків. Я спочатку думала, що це в неї випадково вийшло, але Евелінці так сподобалося, що вона може пересуватися на своїх двох, що вона весь час пробувала ходити, робила кілька невпевнених кроків, падала, укала від обурення і пробувала знову. Так ходила, падала, сміялася, раділа весь день, перед сном долаючи вже по кілька метрів сама. Отак завдяки спогляданням, як мама виконує фізичні вправи, Евеліна у 8 місяців навчилася ходити.

Вже зараз видно, що Евеліна страшенно вперта дівчинка і завжди діє за методом «Вижу цель – не вижу препятствий». Як хогось захоче, вона буде то вимагати, лізти до того, повзти, бігти, перелазити через перепони і вилазити на іграшки, чи подушку, чи що знайде під рукою, якщо їй потрібно взяти щось з верхньої полички. Вона страшенно активна і рухлива дівчинка, і дуже голосна. Усі лікарі і медсестри в дитячій поліклініці чують, як Евеліна пищить і співає під час огляду. А ще вже з таких ранніх літ моя малеча дуже любить фотографуватися, мабуть, дається взнаки те, що тато фотограф. Тільки бачить фотоапарат, відразу посміхається і позує.

DSC_0600Вдень Евеліна звикла спати у візочку. Хай навіть вдома, але у візочку. Хоча свій обідній сон вона завжди спить на вулиці, за всі свої 9 місяців життя вдома в обід вона спала кілька разів, коли в січні були сильні морози. А так, оскільки у нас приватний будинок, я завжди ставлю її спати на подвір’ї, біля будинку, ставлю радіоняню, і в ті півтори-три години (як коли пощастить) займаюся своїми справами. Там мені дуже зручно, бо я можу навіть пилососи ти і голосно слухати при цьому музику, а Евелінка мирно спить собі на дврі і нічого не чує. На ніч вона засинає виключно біля грудей, я годую її , а потім перекладаю в ліжечко. Вночі вона ще прокидається кілька разів до грудей (о, як я вірила в те, що після півроку вона спатиме всю ніч!) і найчастіше я засинаю, коли годую її, і решту ночі вона вже спить з нами.

Якщо в перші кілька місяців мені таки справді було важко з дитиною, хоча б тому, що  в цей час я звикала до неї, до того, що життя вже ніколи не стане таким, як раніше, та до себе в ролі мами, то зараз Евелінка не завдає мені не проблем, ні незручностей. Єдине, що вона дуже активна і всюди старається влізти, тож за нею потрібен постійний нагляд, але, щоб мені було важко? Ні. Якщо не рахувати тих випадків, коли в Евеліни прорізується черговий зуб і вона стає дуже капризна, то увесь інший час я ловлю неймовірний кайф від материнства!