Про12мам. Виталия Мирошниченко и Любомир, 7 месяцев
Интервью

Про12мам. Виталия Мирошниченко и Любомир, 7 месяцев

Cегодня о себе и своем малыша рассказывает Виталия Мирошниченко, редактор promum.com.ua и мама уже двоих детей. Про любимого сына, его достижения, общение со старшей дочкой и много чего еще. Читаем!

12887527_1007241486036095_814370550_o

Зараз такий період, коли кожен день наповнений новими досягненнями та відкриттями, я максимально намагаюсь бути вдома аби не пропустити цей період і закарбувати в пам’яті кожну хвилинку. Всі неймовірні пригоди Любомира, звичайно, пов’язані з Мирославою. Вони разом хіба що не сплять (і навіть це поки що, бо Мірра не може дочекатися, коли Любаш переїде до дитячої). Любомир вже активно повзає (як черв’ячок), зараз у нас новий левел – стоїмо на колінках. І кожного разу, коли Мірра починає танцювати під свою улюблену пісню Coldplay feat. beyonce “hymn for the weekend”, Любомирчик починає так розхитуватися, наче пританцьовує.

12895466_1007240899369487_1660172793_n

12910208_1007241409369436_270483444_n

Любомир абсолютно однаково ставиться до будь-яких іграшок. Особливу цікавість в нього викликають іграшки, що так чи інакше рухаються. Звичайно, з другою дитиною питання вікового підбору іграшок відсутнє! Тож Любомир може і Лего погратися, і на котофоні пограти, і книжку послухати, і фарбою помалювати. Але надовго відволікти його може лише Мирослава. Коли вона починає танцювати, співати чи просто грається поруч, Любомир аж завмирає від задоволення.

Любомир на грудному вигодовуванні, але у нас вже активно вводиться прикорм. Овочі, фрукти, каша. З овочів наше все – це морква. Окрім неї, вже їсть кабачок, броколі, корінь петрушки та пастернака, картоплю, топінамбур, цибулю, зелень, на черзі гарбуз. З фруктів фаворит – банан, ще єяблуко та слива. Каша поки у нас одна – гречана. Вже скоро вийде матеріал в блозі, про наші цікаві правила прикорму, тож не пропустіть, раптом знайдете щось корисне і цікаве.

12919420_1007241572702753_216664958_o

Лагідно називаємо сина “бублик”. Коли звертаюсь жартома по-діловому – Любомир Олександрович. Коли хтось питає як коротко буде Любимир, відповідаємо Любаш, хоча самі так дуже рідко його називаємо. Мирослава називає його Любомірра, використовуючи своє скорочене ім’я Мірра наприкінці! Наша няня звертається до маленького – Любомирчик, сонечко, мій хороший. Не дуже мені подобається, що Любомир скорочено – Любчик, хоча інколи він весь такий лагідний і солодкий хлопчик, ну прямо таки Любчик, але стороннім так не дозволяємо називати, тільки серед сім’ї!

Любимир дуже цілеспрямований та наполегливий! Якщо його щось зацікавило, то він обов’язково добереться до бажаної мети. Буде кряхтіти, вигинатися, тягтися, стогнати, але не відступиться. А ще син страшенно полюбляє посміхатися. Його розважає все: від звичайного звертання до нього: “синочок, Любомирчик” до Мирославиних усюсюкань. Коли хтось чхає – це весело. І коли імітуєш, що зараз лизнеш чи вкусиш ножки – це теж дуже смішно. Та найбільший регіт викликає цілування реберець та животика.

12899933_1007242769369300_533332087_n

12910226_1007241439369433_1834682905_n

Засинає він поруч зі мною на великому ліжку без качання, але з довгим куйовдженням, потім я одразу перекладаю його в дитяче ліжко. Коли він прокидається вночі на “під’їсти”, годую його і вкладаю знову в ліжко. Якщо продовжує спати добре, то спить в дитячому ліжку, прокидаючись на “перевірити чи на місці мама”, якщо після годування він прокидається, то забираю до нас. Але найстрашніше починається під ранок! З четвертої години він прокидається кожну годину. А о сьомій – “все, мама, я виспався”. Також до цього нічного інтертейменту може ще приєднатися Мирослава, що спочатку кличе до себе, а потім сама приходить до нас.

Звичайно, справлятися з дитиною важко. Бо діти  – це не вправа, яку можна виконати і відпочивати. Звичайно, справлятися легко, бо діти – це супер круто і неймовірно весело. Десь там посередині цих двох кардинально відмінних відповідей знаходиться та істина, яка і є вірною відповіддю на це питання. Я насправді рада, що у нас тепер двоє дітей, тепер набагато легше емоційно! Тебе не так турбує, скільки спить малеча, скільки годин назад він їв, як давно какав. Тебе абсолютно не парить, що він вміє і чого ще не вміє! Ти просто насолоджуєшся кожним моментом! А поруч вже така доросла, самостійна, розумна і талановита донька!