Интервью Промам в Украине Спецпроект

Світлана Кравс: «Мами у Львові гуляють, скоріш, поруч з домом, в місто виходити незручно»

«Промам» продовжує серію інтерв’ю з мамами з різних міст України. Ми запитуємо про те, чого саме їм не вистачає для комфортного та повноцінного життя в місті. Вже спілкувалися з Танею Пренткович, підприємницею, однією з найпопулярніших інстаблогерів України та мамою Івана, про Тернопіль.

Сьогодні поговоримо зі Світланою Кравс, інстаблогером зі Львова, фотографом та мамою Данила. Вона розповіла «Промам», які переваги та недоліки для батьків і дітей у Львові, чому народжувати краще за кордоном, про дитячі садочки і парки одного з найтуристичніших міст України.

Чи зручно у Львові з дітьми?

Львів, ні для кого не секрет, дуже туристичне місто. Напевно, кожен українець знає про Львів та хоче сюди приїхати. В нас гарний історичний центр і архітектура. Центр, площа Ринок — всім відомі пам’ятки.

В місті також багато парків, дитячих майданчиків. Є й нові, де дітям приємно бавитися. У нас немає такого поняття — закритий майданчик. Більшість красивих майданчиків у Львові — від новобудов. Вони сучасні, великі й доступні. Будь-хто може туди спокійно ходити.

Але мами у Львові гуляють, скоріш, поруч з домом. В місто виходити не дуже зручно, бо не у всіх закладах можна переодягнути дитину чи змінити підгузок. Та все ж у нас не мало кафе і ресторанів з дитячими кімнатами, і це тішить! Коли мій син Данилко був маленьким, часто ходили в «Голодного Миколу». Цей ресторан зручний тим, що є велика територія, дитячий майданчик – на вулиці і всередині. Мама відпочиває, поки за дітьми доглядає няня.

У «Світі Кави» в центрі міста є дитячий майданчик. Непогане місце, але у меню лише десерти. До речі, у місці, де ми зараз знаходимося, новій бібліотеці імені Шептицького, є дитяча кімната та має бути няня. Тут можуть забавити дітей, поки мама відпочиває чи навчається.

В кафе La Famiglia — гарна дитяча кімната, прямо біля столиків. Нянь немає, але дітей можна доглядати самій. В більшості кафе з дитячим меню є й спеціальні стільчики. За два роки, що в нас є син, проблем з цим не було. Та й, зрештою, у Львові постійно відкриваються нові заклади і багато де є дитячі куточки чи кімнати! Правда, не у всіх пеленальна дошка чи столик у туалеті. З тим біда…

Львів сприяє розвитку малюків. У нас є різноманітні гуртки та школи раннього розвитку, басейни для наймолодших, футбольні секції та що завгодно, лише б мати бажання, час та кошти.

Про те, чому львів’янки їдуть народжувати у Польщу

Найбільш прикра для мене ситуація у Львові – із пологовими будинками. Умови для мам та дітей просто жахливі — цвіль, пліснява в туалеті, гаряча вода за розкладом, переповненість і в результаті – ліжка в коридорах. Це один з основних недоліків нашого міста.

Також дуже висока корупція в пологових будинках. Послуги оплачують не офіційно через касу, а «у конверт».

Середня ціна природних пологів — 300–500 доларів. Кесарів розтин — до тисячі. Просто уявіть собі, скільки людей кожен день народжує. Можна було б зробити просто казкові умови для людей.

Неодноразово хотіли відкрити приватний пологовий будинок. Наприклад, прагнув це зробити Центр Святої Параскеви, до сьогодні їм це не вдалося.

Та вже відбулося урочисте відкриття перинатального центру на Батальній. Обіцяють, що умови та надання послуг у ньому не відрізнятимуться від рівня Польщі чи Австрії. Можливо, таки другу дитину народжуватиму у рідному Львові.

Коли ми чекали на сина, планували народжувати у Львові. Але зважили всі за і проти, вирішили їхати до Польщі.

Вартість пологів у Польщі зараз 8 тисяч злотих. Але оплата офіційна, гроші йдуть на розвиток пологового будинку — палата індивідуальна, умови просто супер, не страшно. Чому в Польщу, а не в Київ, наприклад? Польща нам ближче географічно, дешевше, і рівень медицини, як не прикро б було говорити, на порядок вищий.

Якщо кожен львів’янин взяв би, піднявся і поїхав за кордон отримувати платні послуги — можливо, щось би змінилося.

А так кожен думає, що це один раз у житті або два, або три, як у кого. «Всі народжували, і я народжу. Всього три дні у пологовому, потім додому», — вважають жінки. Так не має бути. На мою думку, дуже великі вкладення, і за ці гроші можна було б зробити шикарні пологові будинки, хоча б оновлювати один раз на п’ять років.

Про дитячі садочки

У Львові існує проблема з садочками. На 100 місць – більше 150 дітей. Щоб потрапити в державний заклад, потрібно зареєструватись в електронній черзі. Але тут є два моменти — величезна кількість бажаючих та проблеми з реєстрацією. Щороку система змінюється — то електронна черга, то жива. Ми розглядатимемо приватний садок. Але не кожна сім’я може його дозволити. Вартість приватного садочка — від 3 до 5 тисяч гривень. Це значно дешевше, ніж у Києві. Але і середній заробіток у Львові значно нижчий.

Про те, чого потребують мами

Перша потреба будь-якої мами – це можливість переодягнути дитину в туалетах закладів. І заїхати всюди на візочку.

У Львові дитяче таксі теж є великою проблемою. Можна замовити авто з дитячим кріслом, але його доводиться чекати мінімум годину. Поїздка з дитиною хоча і запланована, але на очікування авто немає стільки часу.

Вважаю, що клієнтам потрібно наголошувати операторам на необхідності дитячих крісел. Ситуацію можна змінити, якщо батьки перестануть возити дітей на руках і відмовлятимуться від послуг таксі без автокрісла. Кожен думає: «Скільки там провезу його, п’ять хвилин на руках, нічого, я не кожен день їжджу». Але непотрібно кожен день їздити. Це просто правила безпеки, які мама в першу чергу має знати.

Вважаю, що потрібно говорити про свої потреби. Це не означає виносити негатив на публіку, але «Книгою скарг» обов’язково користуватися. Якщо підійде адміністратор — сказати, що не подобається чи чого не вистачає. Львів прислухається, заклади також.

Але у нас люди не звикли скаржитися. Такий менталітет — як є, так є. «Перетерпимо».

Загалом, Львів – моє улюблене місто. Люблю його! Тішуся, що живемо саме тут. Плюсів життя у нашому місті надзвичайно багато, потрібно просто трішки серйозніше ставитися до мінусів і робити щось, хоча б почати говорити. Ми створюємо майбутнє для наших дітей. Починати потрібно лише з себе, і не за горами європейські умови життя!