Ода звичайній державній школі
Важливо знати Розвиток

Ода звичайній державній школі

Ми від початку нашого рішення перейти на домашню освіту планували прикріпитись до школи 328, але спершу віддали документи до експериментального закладу в Переяслав-Хмельницьому, бо туди подались наші друзі-хоумскулери. Як пам’ятаєте (дивіться попередню розповідь) у нас із донькою була маса зауважень до того, як було організовано роботу із учнями в тому закладі, а також ми зрозуміли, що конкретно Софії такий графік атестації не підходить. Тож ми видихнули із полегшенням, коли забирали документи і передавали їх в територіально ближчу 328 школу в Києві.

Школа приймає на різні форми навчання – заочну, заочно-очну та екстернат. Але ця можливість підходить лише дітям від п’ятого класу і старше, важливо щоби вони були зареєстровані в Києві або області. Також школа забезпечує участь учнів у ДПА та ЗНО.

Нам підійшла заочна форма з можливістю атестації раз на місяць. Ця форма передбачає самостійне навчання та підготовку контрольних робіт вдома, а також захист контрольних робіт у школі відповідним вчителям.

Цікаво, що ти можеш відмовитись захищати контрольну роботу і її зарахують, однак оцінка буде нижчою, ніж ти міг би отримати при захисті. Адже часто, під час захисту роботи вчителі, навіть якщо бачать помилку дають можливість довести свою позицію і показати шлях, яким було знайдено відповідь. І додають балів, коли бачать, що учень розуміється в матеріалі, але просто трохи схибив у пошуках.

Заочно-очна форма нам не була цікава, оскільки вона передбачала відвідування школи двічі-тричі на тиждень, а нам би хотілось більш гнучкого планування тим більше, що з основних предметів ми мали до кого звернутись по консультацію. У Софії уже більше року на той момент було два чудових тьютори. Але про них трохи згодом.

Для екстернату, який передбачав можливість атестуватись за два класи протягом одного навчального року, у нас не було потрібних підстав та документів. І як показав попередній досвід навчання вдома, без додаткового психічного напруження нам би це не вдалось. Тому ми вирішили не перевантажувати доньку подвійним навчанням, адже вона крім навчання та атестації мала багато планів на соціальне життя та саморозвиток. Та й потреби такої – по швидше закінчити школу у нас не було.

Отже Софію зарахували до школи в серпні. Оскільки ми були вільна сім’я з одною домошколяркою та одним альтернативним школярем, то ми могли собі дозволити чкурнути у відпустку якраз на початку вересня і відкласти всі турботи на потім.

Коли ж ми повернулись, то почали розбиратись що до чого — що ж таке заочна форма і чим це нам загрожує. Спершу ми зрозуміли що кількість класів з минулого року зросла і доньку зарахували аж до 8-Г (минулого року було лише три сьомих класи). Потім нам «видали» класного керівника за сумісництвом вчительку математики, список вчителів-предметників і трохи підручників. Решту сказали дивитись на сайті. Тож ми завантажили електронних підручників, першу порцію контрольних, створили на GoogleDisk графік здачі контрольних та папку з роботами, над якими Софія працювала. І поринули в світ заочного навчання.

Класна керівниця у нас дуже розуміюча і співчутлива і без неї ми би точно не справились! Адже вивчити матеріал і написати роботи — то пів справи. Друга половина справи — виловити предметників і ті роботи захистити, як в мультику про Простоквашино і фотополювання.

Тож в перший день здачі, наприкінці вересня, я привела свою восьмцикласницю за руку і нам обом було тривожно.

Однак наша чудова Олена Вікторівна мов той авіадиспетчер впевнено відсилала нас від кабінету до кабінету, звіряючись із годинником і графіком вчителів. Тому що з графіка на дошці нічого зрозуміти не вдалось. Я відчула себе першокурсницею, а ким відчула донька і досі не знаю. Однак роботи було здано і захищено, дитина, котра до того шалено боялась зустрічі із новими вчителями, вилетіла зі школи мов на крилах і ми відсвяткували перший рубіж. Далі був другий, і третій, і дев’ятий, але там вона уже справлялась самостійно.

Як не дивно, майже всі вчителі Софії сподобались. Хоча траплялись і такі, з якими довелось вчитись змирятись, як і з їхньою манерою оцінювати.

Якщо запитати доньку який найцінніший досвід вона винесла з першого року в 328 школі, то це – вміння захищати свою роботу один на один із вчителем.

Коли лише ти і вчитель. Жодного шансу піддивитись, отримати підказку з задньої парти. Це наче компенсація за те, що написання контрольної ніхто насправді не контролює. Ти можеш залізти хоч у Вікіпедію, хоч в Енциклопедію, хоч писати із старшим братом чи дядьком кандидатом наук. Але якщо ти не розібрався в матеріалі — хіба ти можеш захистити? Ну і часом доводилось наполягати на своїй позиції, переконувати вчителя у правоті своїх думок чи доводити, що правило переказане своїми словами — краще ніж завчене на пам’ять.

Найулюбленішими вчительками стали вчитель математики (класна керівниця), фізики та, несподівано в кінці року, вчителька географії. Тому що вона незважаючи на велику кількість помилок у контрольних терпляче пояснила матеріал прямо на захисті та й так, що було зрозуміло з першого разу. А фізики — тому що з нею приємно було поспілкуватись на всілякі інші теми, окрім фізики.

Я не можу сказати, що ці контрольні робились із радістю і натхненням. Ні, вони часом викликали бурю емоцій, стогонів і диких заклинань (підслуханих, схоже, в Хогвартсі). Особливо наприкінці місяця, адже в останніх числах контрольні потрібно було здавати. Рятували спарені контрольні, котрі можна було здавати в кінці останнього написаного в заголовку (квітень-травень означає, що можна і в кінці травня), а це значить зменшувало хоч на трохи кількість роботи в цьому місяці і їх можна було відкласти. Ну і вечори (ночі) перед дедлайнами були найжаркішими.

Мушу сказати що графік здачі робіт раз на місяць зекономив всій сім’ї трохи нервів, однак нічого не навчив нашу домошколярку — все переписувалось в останній момент, хоча губилось написане тепер набагато рідше.

Цього року з Софією працювало дві тьюторки – одна регулярно щотижня: розмовна англійська та менторинг, а також час від часу допомога із гуманітарними предметами, якщо виникали складнощі. Друга – відповідала за природничі предмети і лише час від часу, коли допомога була потрібна. Однак це як правило відбувалось ближче до кінця місяця з очевидних причин, бо найскладніше чомусь відкладалось на останок.

Читайте також: Домашня освіта  або хоумскулинг в Україні

Закінчивши перший рік в 328 школі, ми зрозуміли чому про неї чути так багато хвалебних відгуків. Тут спокійно ставляться до твоїх помилок і промахів, м’яко нагадують про нездані роботи і загалом дуже дружні до дитини.

Якщо дитина не бажає поглиблено вивчати той чи інший, або й всі предмети, то ніхто її соромити чи змушувати не буде – аби вчасно здавав чи здавала роботи, хай би скільки помилок в них не було. Але якщо ти бажаєш вчитись і підтягувати свій рівень — тобі протягнуть руку допомоги.

Звісно же не всі вчителі такі, бувають і байдужі, ба навіть такі, що раді принизити. Ну і батькам іноді потрібно трохи попрацювати мотиваторами та менторами, щоби не відчувати себе осторонь. Тому я із задоволенням слухала історії після повернення Софії зі школи. Ми розбирали реакції вчителів, їхні стилі поведінки, а також несправедливі вислови з їхнього боку. Або невеличкі маніпуляції, які рятували в разі, коли предмет було вивчено недостатньо добре… А як ще загартовувати емоційний інтелект хоумскулеру?

Отже найголовнішим для нашої дочки плюсом цього року було живе спілкування із вчителями та доброзичливе ставлення. Для неї це було стимулом готуватись, адже було важливо залишити по собі гарне враження і можливо навіть здивувати. Ну і регулярність графіку – це важливо, особливо для підлітків, у яких навесні розцвітають почуття і хочеться на волю, а школа ще не закінчилась.

Читайте також: Хоумскулінг в Україні. Мрії та реальність

Про позашкільні заняття писати не буду, але скажу, що ми все встигали хоч і зі скрипом, бо крім них ще були соціальні мережі і телефонні дзвінки довжиною в життя…

Отже коротко про 328 школу:

  • школа є державною, тобто безкоштовною;
  • надає можливість обирати з трьох форм навчання: екстернат, заочна, очна;
  • приймає лише дітей з 5 класу включно;
  • більшість контрольних за семестр (півріччя) висить на сайті з початку;
  • семестру, частину правда докладають протягом року, але основні там висять від початку занять;
  • середня кількість відвідувань школи на місяць – 2-3 (не всі предмети вдається здати в один день);
  • середня тривалість перебування в школі під час захисту робіт -1-2 години. тобто від 2 до 6 годин на місяць;
  • у 8 класі у доньки було 13 предметів;
  • якщо ви бажаєте, можете отримати підручники. Частина з них нам дуже сподобалась, решту ми обрали завантажити з Інтернету;
  • діти мають право на додаткові консультації в школі у предметників. Ми користувались можливістю консультуватись з алгебри та геометрії.

Я радію, що навчальний рік із контрольними закінчився, але попереду – ціле навчальне літо з перервами на табори. В нашій сім’ї діти не припиняють вчитись влітку – у старшої попереду ДПА (в 9 класі), та й тепер, коли нема контрольних і гуртків звільнився час для додаткових навчальних відеоресурсів. А менший – за компанію.

Автор: Тетяна Саніна