Альтернативное образование: частные школы Киева

«У цьому сторіччі старі підходи не працюють», — засновник мережі приватних шкіл ThinkGlobal Богдан Олександрук 

Коли ІТ-фахівець Богдан Олександрук зіткнувся з тим, що традиційна школа вже не задовольняла інтересів його сина-третьокласника, він вирішив не змінювати її, а створити власну. Але не звичайну, а інноваційну.

Так з’явилася приватна школа ThinkGlobal, яка сьогодні вже перетворилася на мережу по всій Україні. 

З чого все розпочиналося, чим ця школа особлива і які складнощі в організації її роботи, Богдан Олександрук розповів Promum.

Як з’явилася ідея приватної інноваційної школи

Я 16 років займався IT-бізнесом і майже не мав стосунку до освіти, не рахуючи одного року викладацької діяльності. Але мене гнітило, що реальне життя в Україні дуже відрізняється від того, до чого готує школа. 

У мене самого четверо дітей. І для старшого сина постало питання пошуку нової школи, бо стара фактично вичерпала дитячий інтерес. Я подивився державні пропозиції шкіл, переглянув рейтинги та відгуки і зрозумів, що ті рейтингові школи, які мали б забезпечувати високий рівень, мають інший, негативний бік — таке собі заточування у «квадратно-гніздовий» спосіб мислення, радянське ставлення до учня. 

У цьому сторіччі старі підходи не працюють і мають бути переосмислені. Вони можуть дати фундаментальні знання з фізики, математики чи біології, але водночас не можуть допомогти ефективно використати ці знання для вирішення проблем поточного часу. І цю складність намагаються вирішити, зокрема, й приватні ініціативи.

Я почав розглядати пропозиції приватних шкіл, мені подобалося те, що вони пропонували. Єдине, що я не побачив головного для себе: бачення школи і взагалі — кого вони готують. Я бачив «за все хороше, проти всього поганого», бачив гарну атмосферу для навчання, але не було відповіді на питання: яка спеціалізація школи, у чому вона класна і кого вона очікує на виході? Такі висновки я зробив 3 роки тому, але з того часу, звісно, відбулися зміни і в приватній, і в державній освіті.

У чому особливість ThinkGlobal

Я пішов шляхом пошуку власної відповіді. І зрозумів, що потрібно створювати свою школу. Вирішив попрацювати трошки футурологом, спробувати зазирнути, кого і для чого ми готуємо. Сьогоднішні першачки закінчать школу у 2031 році, а мого віку будуть у 2050-х. Яка дитина буде конкурентною на той час? Почав шукати речі, що є сталими. 

Одним із таких «острівців безпеки» є управлінський тип мислення. Навіть більше, потреба у ньому стрімко зростає. Управлінський тип принципово інший, ніж виконавчий. Орієнтований не на виконання завдань, а на досягнення результату. Він важливий із декількох причин. І передусім це те, що роботизація, автоматизація витісняють виконавчий тип мислення з ринку можливостей професійної реалізації. Автоматизація починає буксувати там, де потрібно досягти конкретного результату, але не зовсім зрозумілий точний алгоритм досягнення цього результату. 

Ми почали розкладати на атоми, з чого складається управлінський тип мислення, що потрібно вивчати, щоб його виховати. Фактично будь-яку управлінську діяльність можна розкласти на класичні речі, які завжди актуальні.

Перше — це формулювання чіткого результату із розмитої проблеми. У нас, вихованців пострадянської системи вищої освіти, де навіть у технічних вишах потрібно було писати численні реферати за принципом «чим більше води, тим глибше» є великі труднощі з формулювання чітких результатів.

Друге — навчитися планувати. Це навичка, якої ми не набуваємо ані в школі, ані в університеті. А це базова навичка, без якої управління взагалі не починається. 

Третє — потрібно навчити ще зі школи формувати власні команди. Визначати, які функції потрібні для досягнення результатів, шукати відповідних людей, готувати привабливі для них пропозиції.

Четверте — вчити роботі з даними. Сьогодні майже неможливо досягати запланованих результатів, якщо ви не володієте даними в режимі онлайн про прогрес та середовище. Це дуже важлива проблема для багатьох компаній. Адже цілі в бізнесі — це вже не статична мішень, в яку потрібно влучити стрілою. Сьогодні цілі в бізнесі — це мішень, яка рухається, той, хто стріляє — теж рухається, і все це відбувається під час торнадо. Тому сьогодні, щоб влучити потрібна не стріла, а самонавідна ракета, яка дуже точно визначає усі параметри та корегує свою траєкторію. 

П’яте — великий блок лідерства і мотивації. Як зберегти сенс для всіх учасників команди. 

Ще є окремі складні блоки чейндж-менеджменту. Бо розробка інноваційних продуктів передбачає супротив змінам.

І наступне — від управлінського до засновницького типу мислення. Він передбачає проблемоорієнтоване навчання і знайомство дітей із глобальними проблемами, із тим, що у світі болить і кому саме. Адже бізнес будується на вирішенні проблем певної частини суспільства. І чим масштабніша проблема, тим більший бізнес можна створити. Мій челендж — побудувати навчання, орієнтоване на знайомство, вирішення та тренування у вирішенні реальних проблем цього сторіччя. 

Якою була перша школа

Перша локація — це був такий собі мініатюрний експеримент, який ми почали запускати лише наприкінці серпня 2016 року. А у жовтні розпочалися перші заняття, це було на ентузіазмі та романтичних очікуваннях.

Перший рік була одна навчальна група. Це були діти таких саме божевільних, як я. Хтось довірився цьому експерименту. Три роки тому була дещо інша ситуація, навіть у Києві, щодо альтернатив класичній освіті. Їх було не так багато. І, напевне, це допомогло зібрати однодумців навколо лише ідеї.

За рік ми запустили сім локацій за франшизою. Ми зрозуміли, що у мініатюрному форматі школа не має шансів на життя. Тому це мало існувати тільки у форматі мережі, коли навчальні матеріали, маркетинг, підготовка та тестування викладачів, більшість процесів є стандартизованими і централізованими.

Мені нікому було доручити написання перших програм, і найперші версії я створював сам. Потім вже долучав інших людей. Станом на сьогодні за 3 роки до розробки матеріалів долучили не менше двохсот людей.

Поки не було жодного року, де ми б йшли за однією і тією самою програмою. Весь час ми самі вчимося й аналізуємо свої помилки, вивчаємо світовий досвід, шукаємо нові підходи.

Чим типовий урок ThinkGlobal відрізняється від класичної школи

Відмінності є і за формою, і за змістом. За формою він є достатньо вільним у сенсі атмосфери, мабуть, більше схожий на бізнес-тренінг для дорослих, де багато групової роботи. Діти можуть подивитися відео, провести дискусію щодо певного питання, попрацювати самостійно.

За змістом — ми пропонуємо працювати з іншими матеріалами, іншим навчальним контентом, який з року в рік змінюється. Цього року ми будуємо трирівневу систему навчальних матеріалів. Верхній рівень — світоглядний курс, який підтриманий так званим кейсбуком — посібником, що допомагає вивчати певне комплексне явище впродовж якогось часу.

Прикладом такого явища може бути, наприклад, транспорт. Ми вивчаємо це як явище, починаючи від того, як цим користуватися, і закінчуючи тим, який масштаб цього явища у світі, на які інші системи та явища воно впливає. 

Далі є проміжний рівень, прикладний. Ось ми з вами вчимо транспорт, а що може запропонувати математика для транспорту? А що фізика чи інші дисципліни?

Останній рівень — фундаментальний, передбачає вивчення класичного інструментарію шкільних дисциплін.

Які критерії відбору вчителів

Відповідальність за рекрутинг ми покладаємо на місцевих керівників, очільників шкіл. Водночас слідкуємо за набором у частині контролю компетенції викладачів і в частині підготовки. На місцях проводяться інтерв’ю з потенційними кандидатами, потім, якщо цей кандидат за певними ознаками, певним скоркардом, який ми теж розробляємо, на думку очільника підходить, тоді він спрямовується на підготовку і на тестування до центрального офісу. 

Якщо виділити лише одне найважливіше у викладача — це openmind-людина, чи вона гнучка, чи відкрита до змін. 

Звертаємо увагу на володіння майбутнім викладачем англійською: це говорить і про рівень придатності для роботи, і про певний тип мислення. Якщо людина геть не володіє англійською — швидше за все, це «олдскульний» викладач. 

Найбільші складнощі в організації школи і роботі з дітьми

Взагалі перша складність — це реалізація задуманого. Ми можемо вигадувати багато цікавих речей, але якщо у нас є проблеми з реалізацією, то вони не працюватимуть. 

По суті, для мережі шкіл ми відіграємо роль внутрішнього міністерства освіти, маємо розробляти певні стандарти, процедури, контроль, допомогу, сервіси, навчальний зміст.

Друге складне питання — це комунікація. Хоча цього року ми дуже багато зусиль вкладали у комунікацію мережі з родиною, викладачами, однак  цього все одно виявилося замало. Родини не завжди були добре обізнаними в тому, на який навчальний продукт вони можуть очікувати. У мережі лише за рік відбулись сотні цікавих заходів, але про них дізналось значно менше людей, ніж нам хотілось би.

Коли йдеться про реалізацію інновацій, потрібно дуже багато комунікації і з родинами, і з викладачами, і з адміністрацією. Якщо цієї комунікації недостатньо — десь у системі починається супротив.

Минулими роками ми обирали таку політику, що основний канал комунікації — це адміністрація школи. Через неї школа спілкується з родинами і викладачами. Але зрозуміли, що у цього варіанту є недоліки. Так, він має переваги, бо тоді комунікація цілісна, є хтось один, хто представляє усю школу.

Але іноді стаються поломки комунікації, деколи цілеспрямовані. Найважливіші речі ми маємо доносити напряму — стандарти, чого всі учасники мають очікувати від навчального процесу, що робити, якщо він відхиляється від базового стандарту якості. Тому наступного року ми трішки змінюємо комунікаційну політику.