Сьогодні, мабуть, вперше за весь час мого материнства у мене запитали: “Алла, тобі подобається бути мамою?”.
Питання звучало саме так, а не: “Ну що, мамою бути важко?”, або “Ну як воно бути мамою?”.
Тобі подобається бути мамою? Зрозуміло, що коли народжується малюк, то діватись немає куди, і тобі доводиться бути мамою. Доводиться. Але я не хочу метеринства просто тому що “доводиться”. Я справді хочу отримувати задоволення від цього.
Звісно, коли малючок тебе обіймає і цьомає – це приємно.
А коли він плаче, істерить, падає на підлогу, тобі подобається бути мамою?
А коли він б’є тебе чи кусає, тобі подобається бути мамою?
А коли він підло робить щось на зло, тобі подобається бути мамою?
Коли хворіє, тобі подобається бути мамою?
Коли перекидає тарілку з супом, який ти так старанно для нього готувала, тобі подобається бути мамою?
У цих речах мало приємного. Але, мабуть, ніщо сильно мені так не подобається, як бути мамою.
Це не означає, що в мене немає захоплень, талантів, інтересів. Це не означає, що мені більше нічого у житті не потрібно. Але тепер, коли я стала мамою, мій світ змінився назавжди, змінилась я, і мені це подобається.
А Тобі подобається бути мамою?
