Іноді я супер-мама з інстаграма: печу торти, печиво, вивчаю з сином англійську і все це роблю в планці. А іноді я подаю на сніданок варені яйця. Які трохи підгоріли. Що я можу сказати про цей період? Ненавиджу ці крайноші! Хоча ні. Обожнюю! Автор NinnaNanna
Коли у мене бувають напади хазяйновитості, які тривають тривожно довго — тиждень, наприклад, я починаю розмірковувати в межах вічності і мене попускає.
“Про що будуть пам’ятати мої діти? – запитую я себе.- Вони будуть пам’ятати, як я читала їм казки, як я їх лоскотала, як ми разом пекли печиво, чи те, як я ходила по квартирі зі шваброю?
От прям уявляю: сидить моя родина через багато років після моєї смерті, і Михайлик, такий собі дорослий і поважний пан, каже: “Як зараз памяʼятаю: мама на карачках драїть кухню, а я стою з конструктором, милуюсь та чекаю, коли вона нарешті зверне на мене увагу.
Це найщасливіший і найяскравіший спогад мого дитинства. А ще мама дуже граціозно мила ванну! Це була поезію клінінгу. Давайте вип’ємо за маму.”
А іноді я думаю, про що я буду жалкувати на смертнім одрі. Невже я буду лежати й думати: “Дідько! Так і не домила той плинтус.
Перед моїми очима так і стоять комки пилу, які я залишила 23 березня 20… року.
Якою жахливою господинею я була. Навіщо я читала? Навіщо я малювала, грала з дітьми та планувала подорожі, коли в моїй хаті був такий безлад?
Моє життя пройшло даремно. Але нічого не зміниш. Той плинтус так і залишився брудним. Віра, донечко, підійди до мене. Обіцяй, що не повториш моїх помилок і будеш драїти той клятий плинтус кожного дня. Прощавай.”
І мене попускає..
Є країни з екстремальними температурами. Материнство – це територія екстремальних емоцій. Я ще ніколи не відчувала себе такою щасливою.
А іноді моє життя здається мені таким жалюгідним. Я ще ніколи не виходила з себе так швидко. І так часто дивуюсь своїй витримці та терпінню.
Я іноді так легко долаю дитячі примхи. І часто поводжусь не краще аніж мій трирічний син.
Бувають моменти, коли я хочу народити ще двох дітей. Але частенько я не проти продати цих двох.
