Нещодавно почула від знайомої мами одне часте кліше: “Чайлдфрі і мами — це дві ворогуючі групи.”
І я категорично не погодилась. Це дуже поверхневе судження, яке не має нічого спільного з правдою. Якщо розібратися глибше, то майже у кожної мами є друг чи знайома чайлдфрі, які не мають і не планують заводити своїх дітей.
І причини дуже різні, у кожного свої, і часто такі, про які не говорять уголос. Ми часто плутаєм чайлдфрі і чайлдхейтерів. Щодо чайлдфрі – чому б просто не радіти за людей, що вони не роблять те, чого не хочуть добровільно, радіти що вони залишаються честними із собою.
Є люди, що дуже хочуть мати дітей. Вони марять товстенькими ніжками і навіть дитячими какашками. І їхнє життя без дітей не повне. Тому у їхньому житті з’являються діти. Вони можуть іншим не видаватись такими милими. Але всі повинні розуміти, що ці діти- найдорогоцінніше, що є у батьків. І це їх особистісний вибір. І всім у суспільстві має бути з цим ок.
Є люди чайлдфрі, для яких власні діти – це надто складно, не прийнятно, можливо це головний біль або інше, що вони не уявляють у своєму житті. Ці причини часто можуть видаватися смішні і не зрозумілі нам, мамам. Але для цих людей у даний час ці причини є і мають право бути. Тому вони дітей не заводять. І це їхній вибір. І нікому то не шкодить, тому усім у суспільстві має бути ок.
Є чайлдхейтери. Які псують життя мамам і дітям, тицяючи і тих і інших на кожному кроці у якісь свої комплекси і нав’язуючи свій вибір оточуючим. І це дуже заважає жити мамам і розвиватись дітям. І це має бути для суспільства не ок.
А ще є такий собі гібрид чайлдхейтерів, які заводять дітей.
Тобто діти — це фуфуфу, але “пора рожать”, “муж/батьки/сусіди хочуть” і усі ж так роблять. І діти народились ужас-ужас: верещать, остогидли і достали, забирають увесь час. Батьки нещасні. Діти нещасні. І це не їх вибір. І суспільству це не повинно бути ок.
Завжди, коли людина щось робить не з власного вибору — вона почувається нещасною і робить нещасними оточуючих. Завжди, коли людині нав’язують свою думку і власний вибір, вона почувається подавленою і зацькованою.
Просто давайте робити вибір самостійно, давайте змалечку вчити цьому наших дітей. А також цінувати вибір інших людей, не нав’язувати їм нашу думку, наскільки б доцільнішою ми її не вважали.
Автор: Анна Малена