Що б ти обрав — бути драконом чи єдинорогом: про прийняття рішення та емоційний інтелект
Uncategorized Важливо знати Новини Виховання

Що б ти обрав — бути драконом чи єдинорогом: про прийняття рішення та емоційний інтелект

Емоційний інтелект — це не тільки про називання емоцій та розрізнення їх на картинках, не тільки про «а уяви, як їй боляче, і більше так не роби». Це про самоконтроль, відповідальне прийняття рішень, розуміння соціальних ситуацій та вміння регулювати свою поведінку на основі власних почуттів та емоцій.

 

Наприкінці статті вам пропонується вправа для розвитку навички прийняття рішень у дітей.

 

Що є в структурі емоційного інтелекту?

 

Емоційний інтелект передбачає певні сфери, в яких проявляється розуміння себе та оточуючих.

  1. Самоусвідомлення

Першою складовою в структурі емоційного інтелекту є самоусвідомлення. І це те, з чого ми — як батьки, так і спеціалісти — починаємо працювати з дитиною. Розуміння себе, своїх емоцій, багата лексика в описі власних переживань. Це контакт зі своїм тілом та можливість розпізнавати свої емоції на ранніх етапах. Розуміння своїх потреб. Я б навіть додала, своїх істинних потреб.

 Згадую ситуацію, коли я працювала психологом у школі. 7-річний хлопчик плаче, бо загубив машинку. Хоче дуже свою машинку. Підходить вчителька, каже: «Я куплю тобі нову машинку, навіть 10 нових», але хлопчик не заспокоюється. Коли ми почали з ним розмовляти, я питаю: «Розкажи мені про машинку, чому вона для тебе така важлива?» —  «Це тато мені її подарував».

 Справжня потреба — мати зв’язок з родиною, з татом, відчувати тепло від сім’ї. Тоді й стало зрозуміло, чому жодна інша машинка не може замінити стару. І що справа не в машинці. То мораллю тоді для мене стало відкриття: що дуже часто справа не в машинці.

 Діти (та й дорослі) ще не можуть висловити, а іноді й зрозуміти своїх істинних потреб. Самоусвідомлення вчить розуміти не причини своїх дій, а причини своїх почуттів та потреб. Саме тому самоусвідомлення, процес інтересу до самого себе — безцінна річ.

  1. Керування собою та саморегуляція

Найважливіша мантра: «Я маю право мати будь які емоції та почуття, але я не маю права поводити себе як завгодно».

Це вихід з глухого кута, у який часто потрапляють батьки після інформації, що не можна забороняти дитині злитися, плакати, ображатися та лякатися. Я маю право на будь-які почуття, але не на будь-яку поведінку. І тут нам стає в пригоді ідея про те, що важливим є навчитися керувати своєю поведінкою на основі почуттів та потреб, які я маю.

 Дуже тішить, що сучасна нейропсихологія та поведінково-оріентована терапія може допомогти навчитися краще усвідомлювати та контролювати себе.

 Особливо корисно працювати над стратегіями переживання гніву дітьми. Це невід’ємна складова програмної роботи з імпульсивними дітьми, яким важко зосереджувати увагу та концентруватися на одній справі, які постійно в русі. Цього можна навчити завдяки стратегіям. Якщо мама-тато розуміють та допомагають дитині:

зрозуміти причини важкої поведінки;

бачити зародження емоції на ранніх етапах;

впроваджувати альтернативну стратегію реалізації «вибуху емоції»,

дитині буде легше діяти так наступного разу, вона стає відкритою до нового досвіду. Бо якщо вона не знає і не практикує (разом з батьками) інших стратегій, вона діє, як уміє. Це буде корисно розуміти та практикувати на заняттях у шкільних колективах, впроваджувати як елементи психогігієни в школах. Дуже радію відгуку та інтересу до цих тем під час навчання вчителів або на консультаціях з батьками.

 Ми розібралися з тими складовими, які належать до Я. А ми — соціальні істоти, і, як казав філософ Мартин Бубер, постійно перебуваємо в діалозі. То як будувати діалог?

 

  1. Розуміння інших. Емпатія

Третя складова емоційного інтелекту — розуміння інших, або, іншими словами, емпатія. Вміння поставити себе на місце іншої людини, вміння стати «більшим за себе» та подивитися на ситуацію іншими очима. Для дітей тут достатньо навчитися допускати, що є ще хтось, і його інтереси треба теж враховувати. Ми пам’ятаємо про віковий егоїзм у кризі трьох років.

 Дослідження показують, що діти у три роки дуже часто не здатні поставити себе на місце іншої людини та не розуміють такої ситуації. Можна звернутися до розробок та результатів експерименту з дітьми у контексті теорії розуму. Вони наслідують, демонструють, але часто не здатні впоратися із завданнями на кшталт: «Як ти думаєш, як він думає?».

 Що важливо, розуміння інших передбачає інтерес до інших та безоцінкове ставлення до інших. Тут часто, особливо вчителі, питають: «Як це без оцінки?» Чому я про це кажу? Бо оцінка — позитивна чи негативна — передбачає, що дитина відповідає очікуванням. Або боїться, що вона неуспішна, або що не зможе і в іншій ситуації показати такий самий високий результат. Це викликає напруження і тому ваше завдання — демонструвати безоцінкове ставлення. Воно є запорукою відчуття безпеки, яке виникне у ваших відносинах.

 Розуміння інших передбачає здатність розуміти та впізнавати почуття, потреби та стани іншого.

  1. Соціальні навички та керування відносинами

Соціальні навички та вміння будувати відносини — це вже комплекс навичок, в основі яких є розуміння себе, вміння контролювати себе та здатність розуміти емоції та почуття інших.

 Такі цінності, як добро, повага, підтримка, дружба, толерантність, врегулювання конфліктів, командна робота та співпраця, створюють базу для побудови міцних та близьких стосунків.

 

Структура інтелекту Деніела Гоулмана — найпопулярніша на сьогодні модель емоційного інтелекту. Школи та дитсадки, як в Україні, так і за кордоном, дуже активно впроваджують програми розвитку емоційного інтелекту.

 В Україні наразі триває експеримент щодо впровадження соціально-емоційного та етичного навчання (SEE Learning) у 25 школах.

 Також школи в США вводять у свої програми навчання навичкам, пов’язаним із прийняттям рішень. Так, цього можна навчати з дитинства — ухвалювати конструктивні рішення, базуючись на кращому розумінні себе та оточуючих, вміти чути інших та аргументувати.

 У нас із дітьми була спеціальна гра, орієнтована саме на формування такої навички. З неї і починався урок. Пропоную її і вам.

 

Вправа «Що б ти обрав?»

Веселий спосіб практикувати вміння приймати рішення

Ідеально в родині під час:

  • їзди на машині, прогулянки;
  • обіду, вечері;
  • очікування в ресторані.

Ідеально в школі:

  • соціальна майстерність групової діяльності;
  • післяобідня групова активність, або в будь-який час, коли ви хочете посміхатися.

 

Ставити питання можна по черзі.

Якщо хочете пограти з підготовленими запитаннями зі своїми дітьми або в класі — тисніть на посилання.

https://cutt.ly/MtpJl81

 

Інструкція: відповідаючи на питання, необхідно вибрати той чи інший варіант. Ви не можете вибрати третій варіант. Ви завжди можете ставити питання, щоб отримати більше інформації, яка допоможе ухвалити рішення.

 

Приклади запитань:

  1. Що б ти обрав… постійно їсти піцу чи гамбургер?
  2. Що б ти обрав… щоб весь час було літо чи зима?
  3. Що б ти обрав… вміти розмовляти з тваринами чи говорити будь-якою мовою світу?
  4. Що б ти обрав… бути пташкою чи кажаном?
  5. Що б ти обрав… досліджувати океан чи космос?
  6. Що б ти обрав… жити на Марсі чи на Місяці?
  7. Що б ти обрав… мати багато хороших друзів чи одного найкращого друга?
  8. Що б ти обрав… жити без гаджетів або без нездорової їжі?
  9. Що б ти обрав… вміти плавати під водою чи літати в повітрі?
  10. Що б ти обрав… змінити колір волосся чи колір очей?