Сучасні батьки про розвиток дітей знають набагато більше, ніж їхні бабусі й дідусі. Гори прочитаних книг з виховання, дослідження психологів дають гарну теоретичну базу, але застосовувати знання на практиці складно, особливо коли йдеться про конфлікт. Як батькам зрозуміти, коли необхідно стати на бік дитини?
Що значить бути на боці дитини?
Бажання бути «на боці дитини» природно, особливо коли вчинки чада правильні та логічні, коли спілкування з ним дарує задоволення. Але це необхідно і тоді, коли дитина грубить і відштовхує, виявляє агресію і протест, коли її дії доводять до відчаю. Найчастіше складні ситуації пов’язані не тільки з дитиною, але і з позицією батьків, вихователів, вчителів, які не готові бути на її боці.
Сім’я повинна давати дитині відчуття впевненості та опори, де можна розраховувати на справедливість. Мама і тато не тільки допомагають і підтримують, а застосовують дисциплінарні санкції, але не позбавляють любові. Дорослі засмучені проступком чада, але не ним самим — це дитина повинна розуміти. Прикладом такої поведінки може служити сцена з мультфільму «Карлсон, який живе на даху», де мама спокійно пояснює дитині, що боїться за її життя, що засмучена небезпечною прогулянкою дахом. Вона «за дитину», тому Малий заспокоюється, усвідомлюючи свою значимість і цінність для батьків.
Чому батькам буває важко захищати дітей?
У будь-якому конфлікті синові чи доньці потрібна впевненість, що батьки за нього заступляться. «Градус провини» не має впливати на підтримку. «Розбір польотів» почекає до приїзду додому, де в спокійній звичній атмосфері, без сторонніх можна з’ясувати, хто був правий і неправий, і разом продумати вихід із ситуації.
Буває, що на практиці батьки не можуть стати на захист дитини, коли її незаслужено вичитують за біганину або гучний сміх. У цьому випадку в дорослого проявляється внутрішня дитина, якого лає «справжній дорослий» (вчитель, вихователь). Такі відчуття характерні для людей, чиї батьки не приділяли належної уваги їхнім проблемам, не заступалися, лаяли і карали в присутності сторонніх. Для змін потрібні зусилля і величезне бажання бути на боці дитини.
Доведеться усвідомити, що ви — доросла людина, здатна дати відсіч, що ви відповідальні перед своєю дитиною, яка потребує захисту і підтримки.
Як діяти в спірній ситуації зі стороннім дорослим
Відповідати на образи тільки в тому випадку, якщо того вимагає ситуація. Тримати себе в руках.
Конфлікт не слід роздмухувати, грубити кожному, хто зробив дитині зауваження. Якщо малюк пропустив слова кривдника повз вуха, не помітив і ніяк не відреагував, то варто зробити те ж саме і промовчати. Якщо дитина явно ображена і засмучена, перелякана зауваженнями сторонньої людини, то необхідно втрутитися і показати, що ви захистите її від несправедливих звинувачень.
Потрібно навчити дитину правильно вести подібні діалоги.
Чи потрібно заступатися за дитину дошкільного віку в конфліктах з іншими дітьми?
Однозначної відповіді немає. Конфлікти дошкільнят не потребують втручання, якщо не несуть загрози життю і здоров’ю. Сварки через совочок у пісочниці або машинки виникають і згасають кожні 5–10 хвилин: діти вчаться взаємодії в колективі.
Якщо у дитини відібрали з рук улюблену іграшку і вона кричить на весь двір, або її штовхають на гірці — доведеться втрутитися. Коректно і м’яко запропонувати дітям вихід із ситуації: помінятися іграшками, кататися з гірки по черзі. Втягувати в сварку інших дорослих слід тільки в крайньому випадку.
Як захищати дитину-школяра в конфліктах з іншими дітьми? Як дізнатися, коли пора втрутитися?
Якщо дитину явно щось турбує, вона відмовляється йти в школу — відверто поговоріть з нею. Розкажіть про свою тривогу, готовність допомогти. Переконайте дитину, що ви на її боці.
Оцініть ситуацію об’єктивно. Якщо конфлікт з однолітками під силу вирішити дитині — не робіть активних дій. Дитина зможе дати відсіч, використовуючи ваші поради, — разом розробіть план дій.
Якщо ситуація, на ваш погляд, «проста», але дитина просить допомоги, не може сама за себе постояти — не будьте осторонь: подумайте, як акуратно можете допомогти.
Якщо дитину систематично принижують, висміюють, псують і ховають речі, б’ють — втручання необхідно. Поговоріть з учителем і батьками кривдників.
Важливо діяти обережно, щоб не погіршити ситуацію. Прямі моралі або загрози кривдникам можуть викликати ще більше глузувань. Ваша дитина побачить, що після втручання батьків стало тільки гірше, і замкнеться.
Конфлікти дитина — вчитель
Відносини між учнями і педагогами бувають наповненими жорстокістю з обох боків. Вчителі дозволяють собі образи, принизливі висловлювання, необ’єктивне заниження оцінок, рукоприкладство. Школярі «тролять» педагогів, хамлять, сваряться, заважають навчальному процесу. Вирішення таких конфліктів вимагає особливої делікатності та ретельності.
Не затягуйте конфлікт. Дитина скаржиться на грубість вчителя, несправедливість у оцінках — вживайте заходів. Фрази «вчитель завжди правий», «як ти смієш так говорити про педагога» справі не допоможуть.
Поговоріть з учителем віч-на-віч, попросіть оцінити дії вашої дитини, що викликають невдоволення. Уникайте емоційного забарвлення розмови. Постарайтеся вивести розмову в конструктивне русло, «чітко і по справі». З’ясуйте чіткі побажання з питань дисципліни та успішності.
Розкажіть дитині про розмову з учителем. Не звинувачуйте і не повчайте. Спокійно викладіть побажання педагога і з’ясуйте, чи готова дитина їм слідувати. Якщо ні — з’ясуйте причину, висловіть готовність допомогти.
Наприклад, прогалини в знаннях можна заповнити на заняттях з репетитором. Конфліктна ситуація часто вирішується, коли дитина приходить на урок підготовленою, дотримується правил поведінки, не заважає навчальному процесу.
Якщо конфлікт триває, а розмови з учителем не виправляють ситуацію, зверніться за допомогою до однокласників дитини або їхніх батьків. Якщо з’ясувалося, що до вашої дитини чіпляються — залучайте директора.