Як батькам говорити з дітьми про війну
Виховання

Як батькам говорити з дітьми про війну

Тема війни, окупованих територій чи переселенців ось уже п’ять років є дуже болючою для українців. Батьки зазвичай намагаються не втягувати у ці розмови своїх дітей. Проте дуже важливо правильно пояснити та обговорити це саме у сім’ї, щоб дитина мала своє уявлення до того, як почує про це в школі чи у засобах масової інформації.  

Про свій досвід розповідає керівник Програми USAID «Права людини в дії» Тарас Цимбрівський

–  Я так розумію, коли батьки активно займаються в якійсь темі, то воно перекладається і на дітей, розмови звучать в сім’ї. Як у Вас це відбувається? Як пояснюєте війну своїм дітям?

– Ми намагаємося не оминати таких тем. Як це на практиці відбувається: намагаємося дати відповідь на питаннячи чи найперший запит дитини щодо питання війни, який вона чує довкола чи по ТБ, це може бути відразу або трохи пізніше. Для цього потрібно підібрати правильний момент.

З чого ми розпочинали: я взяв листочок А4, покликав нашу доньку Емілію і сказав: «Емілія, прийшов нам час поговорити, хто така Росія і чому гинуть українці». Я намалював мапу України й окупований Схід, окупований Крим і простою мовою пояснив, що це є наша домівка, а до нас прийшли непрохані гості, яких ми не хотіли і не бажаємо бачити в нашій домівці. Вони виганяють і вбивають людей з нашої домівки.

Після того ми неодноразово поверталися до цієї теми, пізніше вже в продовження цього всього почали купувати дитячу літературу. Спочатку вона важко заходила, я пропонував прочитали уривок спочатку. Сьогодні наша донька досить багато знає про війну, вона може розповісти іншим, підтримати розмову. Розмежування добра і зла в уяві дитини можливо робити і показувати, хто тут є хто, і розповідати історії про Україну, яка не є бездоганною в війни.

– Які питання у дитини виникали? Що вона запитувала?

– Запитувала, звідки беруться танки, як вони потрапили туди, чому стріляють на Донбасі і за що вони воюють. Питання за що для українців – дуже просте: вони захищають своє, захищають інших громадян, а росіяни гинуть ні за що. Відчувається різниця. Їх таємно привозять воювати на Донбасі, бо війна незаконна. І всі люди, які розпочали це все, – починаючи від Путіна і закінчуючи іншими ключовими особами – вони постануть перед судом.

Розповідаю, що це не так швидко відбудеться, що є багато питань до міжнародного правосуддя і це єдине, що може, власне, мати стримувальний ефект у цій справі. Оскільки Україна об’єктивно сама не може нічого зробити в цій історії, а інші держави можуть лише накласти обмежувальні санкції. Всіх цікавить питання відповідальності за ці всі 13 тисяч смертей щонайменше, які ми сьогодні маємо на Донбасі, 1500 людей, які зникли безвісти, руйнування майна. Рано чи пізно нам до цього доведеться повертатися – до цього примирення, інтеграції, це дуже великий пласт речей, який на нас чекає.

Ба більше, ми ще не дали відповідь на питання історичного минулого: хто ми є, що таке ідентичність на Сході і Заході, Півночі і Півдні і, можливо, це також зіграло негативно роль в історії з Донбасом. Мені здається, що чим більше люди будуть самоорганізовуватися і об’єднуватися в якісь організації за різними інтересами чи напрямками – тим краще для нас. І це буде нам робити міні-ідентичність, дозволяти нам шукати можливого партнерства з державою. Вона не зможе бути байдужою до того всього, що буде колись.

– У  більшості дітей сприйняття світу дещо чорно-біле. Коли ми говоримо дитині про те, що Росія погана і росіяни на нас напали, то для дитини це дуже однозначне поняття, хоча насправді все по-іншому: і росіяни бувають різні, і завжди є права людини. Чи не може подібна розстановка призводити до того, що, наприклад, будуть утискати права дитини, яка розмовляє російською чи має російське коріння?

– Я з цим погоджуюсь, до того ж це біле та чорне існує і серед дорослих. Ми намагаємося вносити запобіжники у такі розмови з дітьми. Ми відділяємо політичну верхівку і російський народ. І намагаємося донести до дитини, що якщо їхні політичні еліти роблять ось це, то це зовсім не означає, що ми ставимо знак рівності з іншими росіянами, які проживають в Росії чи Україні. Це, власне, робиться для того, щоб не робити небезпечних узагальнень. Щоб не призводило до ще чогось більшого.

Що стосується російської мови, то я так само нормально ставлюся до цього і дитині намагаюся пояснити, що немає нічого поганого чи в російській, чи в будь-якій іншій мові. Чим більше мов ти знаєш – тим краще для тебе. В першу чергу ти маєш знати українську мову, бо це державна мова, а потім решту.