Важливо знати Новини

Моральні пастки мами після народження дитини

Ви народили чудову дитину, ваші страхи позаду, у всіх довкола прекрасний настрій. У всіх, крім вас. Відчуття радості й щастя — якесь неповне. Якщо заведено вважати, що молода мама — найщасливіша у світі людина, то чому ви почуваєтеся такою вразливою і нещасною?

Ось декілька думок, які заважатимуть вам повністю насолоджуватись материнством, і порад, як з ними боротись.

 Думати, що нічого не змінилося

Іноді жінка може думати, що після народження дитини нічого суттєво не змінюється. Це всього лише ще одна людинка в квартирі, яка до того ж багато спить і лежить в ліжечку. Мама в цей час живе звичним життям, займається всім тим, що завжди щодня робила. Вам уже смішно? Але насправді багато жінок, що вперше стали мамою, думають саме так, а потім намагаються зрозуміти, чи з ними щось не так, чи з дитиною щось недобре.

   Діти рідко (читати — майже ніколи) не лежать тихими калачиками в ліжечку, їдять нонстопом і згризають груди до болючих тріщин (вітання від неправильного прикладання). Що робить жінка в такі дні? Зранку протерла одне око вологим рушником, потім згадала і переодягнула піжаму, десь ближче до обіду переклала дитину на іншу руку і протерла рушником друге око. Може, навіть випила чай. Та яка різниця, що він холодний, головне, що випила. Прихід бабусі сприймається як манна небесна, яка дарує можливість збігати в туалет та поїсти щось тепліше за витягнутий з холодильника шмат ковбаси.

   З появою дитини змінюється абсолютно все! Ми знайомимося з собою заново, пізнаємо слабкі сторони, пишаємося новими вміннями. Відкриваємо свого чоловіка з геть іншого боку, і далеко не завжди — приємного. Дитина — це перевірка стосунків та підтримки на міцність. Жінка вчиться зважувати кожну свою дію та починає краще розуміти свої справжні потреби, бо все зайве просто зникає.

   Щоб було легше дати раду трагедії власних розбитих очікувань, можна зробити дві речі. Перше — намагатися побільше бачити дітей в реальному житті. Не в інтерв’ю відомої зірки, яка ділиться рецептами материнства, не на майданчику, коли вони чинно пересипають лопатками пісок, і не 5 хвилин у сусідки. Запропонуйте тій же сусідці допомогу — пограти з її дитиною чи поняньчити 2–3 години. Так ви швидше побачите реальну картину та справжні дитячі сльози.

   Друге, що можна зробити, — піти на курси батьківства. На хороших курсах завжди розкажуть про потреби дітей, їхню фізіологію та психологію і пояснять, як то все насправді виглядає. Хоч в теорії знатитиме.

 

Бути ідеальною мамою

Завжди мати п’ять готових перекусів з найсвіжіших продуктів, вміти розважити дитину, читати поради модних психологів та блогерів про виховання, купувати найкращі розвиваючі іграшки… Намагатися спокійно реагувати на кожну ситуацію, знати відповіді на всі запитання, завжди мати готову пораду для сусідки. Мама, яка все може і усьому дає раду. Але чи надовго? Наскільки вистачить сил бути невтомною та правильною? Якщо вам від цього ок — чудово.

   Проте дуже часто ми намагаємося бути кращими, бо: 1) так хтось сказав (бабуся, чоловік, свій варіант) і так треба; 2) вам здається, що всі навколо кращі та майже ідеальні; 3) ви берете з когось приклад, хто все може і зі всім справляється.

   Для початку подумайте, для чого вам оце все? Не треба вважати себе поганою мамою і думати, що всі навколо займаються тільки дітьми і раді цьому. Припиніть порівнювати себе з кимось, бо ви не бачите чужого життя повністю. Це тільки збоку здається, що все гарно і просто, та й кому хочеться розповідати про проблеми?

   Виберіть те, що подобається вам і підходить дитині. Навколо вас завжди буде багато вказівників про те, як правильно та як неправильно. Але справа в тому, що немає ідеально правильного варіанту для всіх. У кожної мами є свій варіант, який підходить саме їй, коли дитина добре розвивається та є щасливою. Ось саме він і є правильним. Для цієї конкретної мами і дитини.

 

Я погана мама

Інша крайність, в яку точно потрапляє кожна мама. Хоч раз ця думка виникала у вашому житті. Підстав для неї — мільйон, починаючи від пологів. Народила зі стимуляцією? Я погана мама, могла нашкодити дитині. Не справилася з ГВ і дала суміш? Совісті немає, хімію дитині давати. Спить окремо, спить біля мами, дитина не з’їла прикорм, дитина взагалі не хоче прикорм, досі в підгузнику, облизала болото з чобіт, перевернула вазон, залізла в миску до кота — погана, погана мама! Не впильнувала, весь час не приділила, не справилася, не змогла. Стоп! Так не можна продовжувати.

   Ми говоримо про живу жінку, а не робота. Чомусь усім людям навколо пробачають стільки помилок, а ось мамі за кожен найменший промах мало не розстріл. Жінка сама готова докоряти собі за кожну дитячу хворобу чи пролиті сльози, але «добрі» люди їй ще навколо допомагають.

   Безперечно, мама відповідає за дитину, але ще мама відповідає за себе і свою адекватність та відпочинок. Неможливо створити ідеальний світ для дитини. Саме через труднощі та їхнє подолання вона розвивається та навчається.

   Всьому є межі. Припиніть ставити собі високу планку, якої неможливо досягти. Якщо ж такі думки вже починають переслідувати, пригадайте просту схему: дитина сита, спокійна та щаслива? Прекрасно, ви хороша мама. Все решта — розвиток і пізнання світу. Хтось продовжує нашіптувати на вухо про «треба зробити не так»? Запропонуйте зробити самим, зазвичай порадники швидко зникають.

 

Намагатися зробити та встигнути все

Мама багатозадачна завжди. Навіть коли дитина спить, ми несвідомо прислухаємося з іншої кімнати: а може, раптом прокинулася? Ми готуємо їсти та балакаємо з дитиною. Складаємо речі та разом граємо. Миємося в душі і прислухаємося, чи не плаче. Іноді навіть разом хлюпаємо у воді. Ви вже звикли, що практично кожна дія виконується разом з дитиною.

   Проблема в тому, що багатозадачність втомлює. Наш мозок набагато краще справляється, коли ми виконуємо дії послідовно. З дитиною так не виходить, бо ми постійно контролюємо, чи все гаразд. Ми не можемо посунути її в списку справ чи відкласти «на завтра». Дитина з нами завжди: за вечерею, вночі, на кожній прогулянці. І пауз тут немає. Доводиться вчитися працювати та відпочивати разом.

   Як тут можна полегшити собі життя? Рішень насправді багато.

   По-перше, чесно подивитися на свій список завдань і половину з нього викинути. Залишаєте лише життєво необхідне, а все інше — як вийде. Ви ще навчитеся робити однією рукою котлети, а іншою відписувати замовнику по роботі, але зараз потрібно піклуватися про себе.

   По-друге, цей список справ таки варто писати, а не тримати в голові. Нічого не забудете, реально бачите, скільки всього запланували, і дуже приємно викреслювати зроблене.

   По-третє, делегуйте справи. Банальність, про яку пишуть усі, кому не ліньки, але це правда. Все, що робити важко і незручно, передавайте чоловіку/бабусі/спеціально навченим людям. І досить себе гризти за це. Дістати допомогу НОРМАЛЬНО. Їжа на замовлення теж буває дуже смачна, а клінінгова служба нарешті подарує вам радість від чистих сяючих вікон. Воно того вартує, повірте.

   Ще дуже важливий пункт: плани завжди ламатимуться. Можете написати це великими буквами на якійсь стіні. Хоча це важлива фраза в житті абсолютно кожної людини, мами особливо гостро на неї реагують. З дітьми завжди все не так, дозвольте цьому бути, а собі — побути хоч 10–20 хвилин на день без думок про справи.

 

«Я ніколи не буду…»

Цей пункт швидше стосується ще періоду вагітності. Хоча… Давайте чесно: скільки разів ви, гуляючи з немовлям у візку, бачили дво-, трирічну дитину, що витирає собою весь тротуар, і думали: «Ні, моя дитина так ніколи не робитиме. Я все пояснюватиму і вона чемно мене слухатиме»? Підставте сюди свій варіант: я ніколи не вмикатиму мультфільми, не годуватиму з іграшками, не братиму до себе в ліжко, не кричатиму та не злитимуся на дитину.

   Ми даємо собі обіцянки, створюємо плани «як стати ідеальною мамою», з осудом дивимося на все, що не вписується в нашу картину материнства. Обмахуємо білою хустинкою наші мрії і нею ж втираємо гіркі сльози розчарування.

   Мультфільми — до першого бойкоту їжі чи бажання тихенько притулитися до стіни. Перший крик та злість — після 10-ї чи 20-ї безсонної ночі та цілого дня в режимі аніматора. Спільний сон — після тих же нічних танців з перекладаннями та спробами вколисати.

   Тут не мова про «правильно чи неправильно» або спроби виправдати свою поведінку, а про те, що реальне життя дуже відрізняється від того, що ми собі уявляємо, особливо в очікуванні першого малюка. Перш ніж сказати собі вчергове «я ніколи…», пригадайте, чи хоч одна з попередніх обіцянок здійснилася.

   Разом з цим подумайте, чи реальне те, що ви говорите? Для чого ви тоді це говорите, що воно вам дає? Відчуття впевненості, покращує самооцінку після чергового «я погана мама» чи дозволяє відволіктися від чогось іншого?

   Подумайте над причинами вашого «я не буду» і припиніть створювати ілюзії. Швидше за все, будете, хоча б один раз. Але від цього ви не стаєте гіршою мамою, це досвід.