Назустріч мрії. В чужому місті, з немовлям, без житла та роботи.
Важно знать

Назустріч мрії. В чужому місті, з немовлям, без житла та роботи.

Ви можете собі уявити, як це – раптом опинитися в чужому місті, з немовлям на руках, без чоловіка, без власного житла та роботи, коли тобі лише 20? Я не можу. А Таня Лялікова пережила це на власному досвіді.

Рятуючись від війни, вона змушена була покинути свій рідний дім разом з піврічною донечкою. Сама, по суті, ще дитина.

Мама, яка була з ними, маленька Міланка, тимчасовий дах над головою в сім’ї родичів в Полтаві, які зовсім не радісно зустріли неочікуваних гостей, мізерні виплати від держави та наш фонд «Мама SOS» – ось і все, що було у Тані на той момент, щоб вижити.Таня була моєю першою «офіційною» підопічною. І поки вона єдина, досягненнями якої я щиро пишаюся. Зараз Таня сама заробляє на себе та свою донечку, виготовляючи чудові кондитерські вироби на замовлення.kr8lAaEUE3Y

На перші гроші купила окремий холодильник спеціально для тортів, зробила візитівки. Вдало захистила бізнес-план на закупівлю обладнання для переселенців від МОМ і тепер в неї є хороша пічка та кухонна машина, без якої Таня не уявляє зараз своєї роботи. Коли вона лише починала, усього цього в неї не було, лише велике бажання йти вперед. Вже потрохи набираються постійні клієнти, адже Таніні вироби багатьом до смаку. Потихеньку наша випускниця стає на ноги.

Та не все було так гладко з самого початку. Смуток, відчай, нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні, ворожнечо налаштовані родичі, дитячі хвороби… Не зважаючи на те, що Таня за фахом кондитер, ніхто не поспішав брати на роботу переселенку без досвіду роботи, з малолітньою дитиною. До того ж, Таня просто не уявляла, чим вона може в такій ситуації заробляти. В наших відвертих розмовах зізналась мені, що мріє бути фотографом. Мені довелося провести з нею не одну бесіду, щоб змусити поки що відкласти цю мрію і користуватися тим, що маєш.

Мені здавалося, що ідея з випічкою на замовлення просто лежить на поверхні

Зізнаюсь, іноді навіть дратувалася, що вона її не бачить. Вона ж кондитер, вона має вже знайомих таких самих матусь, для яких якість солодощів стоїть на першому місці. Дні народження, хрестини та різні дитсадкові свята- це ж таке поле для діяльності! Та навіть книги вона любить читати лише кулінарні! До того ж, будучи фотографом, я знала, що Таня до цієї роботи поки не готова. Дороге обладнання, багато вільного від дитини часу, клієнти, майстерність – де це все взяти?

JITqI7fzZI413177541_10209280356231870_2340334153116715930_n13187874_10153693962543576_1306231256_n13220000_10153693962573576_1527597234_n

І я рада, що Таня прийняла мою пропозицію. Бо зараз, дивлячись на її завзяття, на швидкість, з якою вона виточує свою майстерність, мене переповнює щире захоплення та гордість за неї!

«Роби, що вмієш і не скигли»- Таня стала яскравим прикладом мого улюбленого вислову.

За ці півтори роки, що Таня була моєю підопічною, я дійсно прикипіла до неї всим серцем. А зараз, з такми же чистим серцем відпускаю її, як дитя, що виросло й має йти своєю стежкою.

«Ваш Фонд допоміг практично у всьому – засобами гігієни, дитячим та дорослим одягом, іграшками, візочком, побутовою технікою, фінансами та, вичайно, емоційною підтримкою. А наш волонтер Юля стала для нас практично рідною людиною, ніколи не відмовляла у допомозі, завжди підтримувала. З нею можна було завжди порадитися та поділитися відвертим, вона завжди розуміла. Велику радість приносили подарунки до свят!»

IMG_1993

Сподіваюсь, наш зв’язок триватиме. Як зв’язок людей, що трапились одне одному не випадково та вчасно. Я завжди кажу усім своїм підопічним: ваші труднощі  лише тимчасові і наша мета – підтримати вас в цей складний період. Ми не будемо за вас вирішувати проблеми, не будемо за вас жити ваше життя, але з нами вам буде легше пройти ці випробування.

Таня повірила, що труднощі, так само як і наша співпраця- це лише тимчасово і вона готова далі йти сама. В неї вже це добре виходить. Зараз Таня планує віддати Міланку до садочку і взятись за справу ще завзятіше. Мріє відкрити свою пекарню і я щиро вірю, що в неї це вийде. Бо в неї є стимул. Є, заради кого жити і творити.

«Мене надихає донечка, заради неї я живу. Заробляю, як можу, тільки б у неї все було. Вона- мій сенс життя, тому я не засмучуюсь та намагаюся знайти вихід із будь-якої ситуації»

«Хочу побажати матусям Фонду не опускати руки в тяжких життєвих ситуаціях, завжди розвиватися, йти вперед. Це велике щастя, що є такі люди, які завжди допоможуть. Та не слід перекладати відповідальність за себе на фонд – допомога не триватиме вічно. Ми самі маємо відповідати за себе та своїх дітей.»

Удачі тобі, Танечко! І дякую за те, що дала мені відчути, що все це було не марно.