Ми всі живемо, а, отже, і помираємо. Втім, обговорювати власну смертність не прийнято — так само, як і втрату рідних нам людей. Але з появою дітей табуйованих тем в житті батьків стає все менше — “чомусики” потребують інформації тут і зараз, їм все одно, незручна вона чи ні. Promum разом із психологом Ольгою Чигир починає розбиратися, як говорити з дітьми на тему смерті й вчиться шукати відповіді на складні питання.
В якому віці діти зазвичай починають цікавитися темою смерті?
Діти починають запитувати про смерть приблизно у п’ять-шість років. У цьому віці в дитини з’являється самоспостереження, самоаналіз, вона усвідомлює те, що її життя також завершиться. Зазвичай, вона вже може зіткнутися зі смертю: помирає бабуся, дідусь або, можливо, домашні улюбленці.
Як відповідати на запитання про смерть?
Відповідати потрібно конкретно на те питання, яке ставить дитина, не заглиблюватися, не розширювати тему. Дитяча психіка не в змозі обробити великий масив інформації, дитина її просто не засвоїть.
Як говорити з дитиною, коли близька людина захворіла і помирає?
Найперше, потрібно поставити собі запитання — навіщо я хочу це зробити? Я хочу підготувати дитину, повідомити їй про це? Хочу розділити свої почуття, страх, печаль — це допоможе моїй дитині? Можливо, якщо помирає бабуся чи дідусь, я хочу взяти онуків і їх навідати, попрощатися? У будь-якій ситуації потрібно розуміти, навіщо дитині ця інформація. Про смерть близької людини мають розповідати мама або тато, інших дорослих це не стосується.
Що робити, якщо помер родич/друг/інша близька дитині людина?
- розкажіть про смерть одразу, як тільки будете до цього готові;
- незалежно від ваших вірувань, поясніть, що смерть – це завершення життя: померла людина не повернеться завтра, через рік або якщо дитина буде добре себе поводити;
- наголосіть на тому, що дитина ні в чому не винна: діти схильні замикати причинно-наслідкові зв’язки на собі;
- запитайте дитину, чи хоче вона відвідати похорон, і розкажіть, що саме буде там відбуватися: психотравму можна отримати не лише від смерті родича, а й від реакції людей навколо;
- дитина залишається дитиною — вона буде сумувати і плакати, але вона також має право радіти: святкувати дні народження, дивитися улюблені мультфільми та гратися з друзями;
- обговоріть з дитиною можливі зміни в її житті, будьте конкретними, але не давайте обіцянок, які не зможете виконати;
- якщо ви не відчуваєте ресурсу в собі, зізнайтеся в цьому дитині і на певний час передайте турботу про неї тому, хто на це здатний.
Коли потрібно звернутися до психолога?
Спершу потрібно зрозуміти, кому потрібна допомога: дитині чи дорослому. Найкраще переживати втрату в колі родини, говорити про неї стільки, скільки це буде потрібно, не блокувати почуття та емоції. Втім, допомога спеціаліста дійсно потрібна, якщо:
- дорослі уникають обговорення смерті і не можуть допомогти дитині “прожити” горе так, як їй комфортно;
- якщо у дитини з’явилися неврозоподібні симптоми: вона погано спить і їй сняться кошмари, з’явилося нетримання сечі, нервові тики тощо.
Як буде, в залежності від віку, відрізнятися горювання дитини?
Це залежить не стільки від віку, скільки від близькості до померлого. Наприклад, смерть батьків дитина переживатиме сильніше у будь-якому віці. Ми всі горюємо, приблизно, однаково. При цьому хтось проявляє свої почуття, а хтось їх стримує. У будь-якому випадку, вам потрібно постійно говорити з дитиною на цю тему — до того часу, поки їй це буде потрібно. Процесу горювання ніяк не допоможеш, але ви можете його супроводжувати.
Як пояснити дитині, що вона помирає?
Знову таки, потрібно розуміти, навіщо дитині ця інформація. Якщо дитина запитала сама, потрібно відповісти чесно і бути поруч з нею. Але 97% дорослих цього не зроблять.
Люди зазвичай не плачуть при дітях, а кажуть, що все буде добре. У нас не заведено сумувати разом (тут мова лише про смерть, але і про травми, хвороби, каліцтва). Кожен плаче у своєму кутку, але обговорити і розділити біль рідні не можуть.
Що почитати на тему смерті дорослим?
Ми знайшли найкращі книги про смерть для дорослих і дітей. Ділимося цим списком разом з вами.
Для дорослих:
“От смерти к жизни”, Анна Данилова
Книга розповідає про відхід із життя з християнської точки зору. Священники, богослови, працівники хоспісу, психологи та волонтери діляться своїми роздумами про життя і смерть, особистими спогадами і переживаннями.
“Разлуки не будет”, Фредеріка де Грааф
Учениця митрополита Антонія Сурожського, співробітниця Першого Московського хоспісу розповідає про те, як зрозуміти страждання близької людини, її почуття, страхи, біль, як втішити і бути поряд.
“По-настоящему дельное руководство по паллиативной помощи детям для врачей и медсестер во всем мире”, Джастін Емері
Класична книга з дитячої паліативної допомоги британського терапевта. Окрім інших важливих питань, у книзі йде мова про особливості процесу горювання у дітей. В одному із розділів автор дає низку практичних порад: як допомогти дітям пережити втрату і як підтримати їх під час похорону.
“Коли подих становится повітрям”, Пол Каланіті
Книга-мемуари нейрохірурга, який захворів на рак у 35 років та пішов із життя. Історія залишилася недописаною, проте є однією із найбільш сенсаційних автобіографій.
“Вглядываясь в солнце. Жизнь без страха смерти”, Ірвін Ялом
Страх смерті так чи інакше є у всіх людей, але ми намагаємося відкинути думки про нього. Книга вчить розуміти і приймати умови людського існування, насолоджуватися кожною хвилиною життя.
Для дітей:
“Що таке смерть?”, Ейтан Борітцер
Книга американського письменника може стати путівником не лише для дітей, але й для дорослих, оскільки автор знімає табу з теми смерті. Це вдумлива і потрібна розмова для всієї родини.
“Мій дідусь був черешнею”, Анджела Нанетті
Книга розповідає зворушливу історію хлопчика Тоніно та його родини. Прикрашена ілюстраціями, вона вчить розуміти себе і близьких, сприймати і переосмислювати складні емоції, речі та явища – навіть смерть, яка також є частиною життя.
“Книга о смерти”, Пернілла Стальфельт
Шведська письменниця розповідає, що таке смерть і чому люди помирають, в ілюстраціях, які імітують дитячі малюнки. Сама історія написана просто і з гумором.
“Мій дідусь став привидом”, Кім Фупц Окесон
Данський письменник та ілюстратор у своїй книзі піднімає тему смерті, нещастя і того, як діти мають з ними справу. Він розповідає, як пояснити дитині смерть рідної людини так, щоб не травмувати її вразливу психіку.
“Самые добрые в мире”, Ульф Нільсон та Ева Еріксон
Історія розпочинається з того, що діти вирішують поховати мертвого джмеля, якого знаходять на підвіконні, і пояснюють меншим за віком героям, що таке смерть.
“А дедушка в костюме?”, Амелі Фрід
Німецька письменниця дуже точно описує психологічний стан дитини, яка переживає втрату. Головний герой, хлопчик Бруно, намагається прийняти реальність і впоратися зі своїм горем.
“Что такое жизнь?”, Оскар Бреніф’є
У формі цікавої гри автор пояснює дітям, як влаштоване життя, емоції та інші важливі речі. Його книга побудована за принципом «попередження» дитячих запитань і пропонує чимало можливих варіантів відповіді.
Як відповідати на запитання дитини про смерть, кожна родина вирішує для себе окремо. Для когось ця тема тісно пов’язана з релігією, а хтось розмірковує в дусі брутальних стендап-коміків.
Наша мета — допомогти всім дорослим не уникати розмов про смерть, не замовчувати, а вчитися разом зі своїми дітьми. Адже часто саме їхні “незручні” запитання піддають сумніву всю нашу систему цінностей.Це і є той міфічний вихід із зони комфорту і можливість ширше подивитися на світ навколо.