Чи потрібно вчити дитину давати здачі
Воспитание

Чи потрібно вчити дитину давати здачі

Анна Мальона, перекладач китайської та англійської мови, мама двох донечок 8 років і 1 року. На даний момент у декреті із меншою Гафійкою, допомагає чоловіку, дизайнеру Ярославу Іонову з реалізацією одягу та аксесуарів власного виробництва та навчає китайської мови сусідських діток. Анна розповідає, яким речам вони навчили старшу доньку, щоб запобігти  з’ясовування стосунків кулаками.

“Я билася в садку і школі. Першого хлопчика я вдарила у яслах трохи менше як у 2 роки, як вчив мене мій тато студент 5-го курсу медінституту, у ніс так, щоб заюшило. Бо перед цим той хлопчик мене ображав і мій тато вважав, що я повинна уміти дати здачі. Потім був двір і школа. Жалітися батькам або вчителю вважалося чимось не правильним, хіба старшому брату або сестрі. Тому ті, у кого були старші брати і сестри завжди верховодили – вони були круті. А оскільки у мене старших нікого не було, я билася і була бита .

Свою старшу доньку ми теж вчили давати здачі, аж поки зі мною не поговорила її пречудова девовижна фея-вихователька:
– Анічка, не вчіть Росю давати здачі, коли дітки починають з’ясовувати стосунки кулаками, то цим здачам немає кінця краю.
– Але ж вона така беззахисна. Мене так тато вчив- все вирішувати самій…
-Гм… У тій педагогічній системі, що була за вашого дитинства, то може й було правильно. Я ж вчу дітей, що битися в кожному разі дуже погано, а з усіма проблемами треба приходити до мене, я обіцяю- розберусь справедливо.
– А вони не виростуть ябідами і доносчиками?
– Це ще один пережиток ситеми. Анічка довіртесь мені. Хто б’ється, той завжди сам побитий ходить.
А це вже точно була підтверджена моїм досвідом правда. Отже я довірилась нашій феї. І від тоді не перестаю їй дякувати.

За підтримки нашої виховательки, ми навчили старшу доньку таким трьом речам:

  1. Яка б ти не була зла, ніколи не лізь перша у бійку. Не штовхайся і не бий. Якщо вже зовсім не терпиться вдарити – відійди як можна далі від цієї людини і «випусти пар», голосно кричи «ааааа!».
  2. Якщо тебе штовхнули ненароком, не намагайся примусити людину вибачитися, можеш сказати: «не штовхайся, будь ласка!» І знову ж таки, відійди подалі.
  3. Якщо тебе спеціально вдарили, постарайся одразу про це повідомити старшому (батькам, або вихователю). Якщо старших поруч немає, постарайся оцінити чи ти справишся з тим, хто тебе ударив. Якщо це декілька людей, або це явно хтось сильніший – одразу біжи в бік старших. І тільки якщо це хтось твого ж зросту, а поруч старших немає, можеш стиснути міцно руку в кулак і дати здачі.

Як результат: хлопчик, який штовхнув мою ніжну і тендітну дитину у першій чверті, хлопчик на 2 голови вищий, якому б я на її місці зацідила б за це між ногами… а вона просто “спопелила” його за це поглядом і відійшла… короче, цей хлопчик подарував їй ось валентинку…
– Мама! мені було так приємно!
– І що ти йому сказала?
– Нічого, він втік.
– То він уже тобі подобається?
– Тю, чого б це? Він же штовхався! Просто я вже не буду ображатись.”