Дитина постійно в телефоні: як зменшити екранний час
Новости Виховання

Дитина постійно в телефоні: як зменшити екранний час

Після запровадження карантину в школах, дитячих садочках та закладах дозвілля через COVID-19 мене, як маму та фахівця, дуже зацікавило питання: як не втратити здоровий глузд вдома протягом трьох тижнів, а у перспективі й довше, з двома дітьми та як обмежити час використання старшим сином телефону й інших приладів, щоб все це не перетворилося на суцільне «залипання».

Давайте спробуємо розібратись, чи насправді це великий плюс, що наші діти використовують електронні пристрої мало не з пелюшок? Чи потрібен ліміт використання часу? Як встановити рамки? Чи всі онлайн-платформи безпечні для підлітків? Спробуємо розглянути ці та інші питання.

   Медіа- та цифрові пристрої сьогодні є невід’ємною частиною нашого світу. Ці засоби мають свої переваги, якщо використовувати їх помірно та дозовано, то їхній вплив буде дуже позитивним.

   Але дослідження показали, що час віч-на-віч із сім’єю, друзями та вчителями відіграє ключову і найважливішу роль у сприянні навчанню та здоровому розвитку дітей. Більшість батьків все ще тримають під контролем час офлайн і можуть попередити можливість, що дитина загубиться в потоці засобів масової інформації та технологій.

 

Та насправді світ пристроїв зачаровує та затягує дітей з наймолодшого віку. Часто доводиться бачити, як малюки переглядають мультфільми на гаджетах, а їхні мами, бабусі та родичі радіють та коментують: «Вона сама навчилась кольорів, я навіть не показувала». Таке мені доводилось чути на консультаціях не раз, та, що казати, я теж раділа таким досягненням старшого сина.

   90% дітей та підлітків грають у електронні чи комп’ютеризовані ігри, а 25% проводять з гаджетами три години на день чи навіть більше.

   Цікавий факт: у 2019 році було проведено опитування і з’ясувалося, що віч-на-віч з друзями спілкуються близько 30% підлітків. У 2012 році ця цифра сягала майже 50%.

То чому діти віддають перевагу онлайн-життю? Чому їх так захоплюють ігри та перегляд відео?

Більшість відповідей криються у нашому мозку. І бажання переглядати відео чи грати в гру пов’язане із відчуттям досягнення та задоволення, а це у свою чергу — із нейробіологією мозку. Спробую пояснити як.           Коли ми запланували полагодити вдома кран або написати важливий конспект, то докладаємо значних зусиль, щоб отримати необхідний нам результат. А і кінці виникає  задоволення, що «я виконав».                           Виділяється хімічна речовина, яка називається дофамін. Вона і додає легке відчуття ейфорії при спогляданні результату. (Дофамін — один із нейромедіаторів, це хімічні речовини, за допомогою яких здійснюється передача електричного імпульсу в нашому мозку.)

   Так само і під час перегляду чи проходження рівня у відеогрі виділяється дофамін, який дає негайне відчуття задоволення та стимулює грати ще і ще. Приємність від процесу та позитивне підкріплення затягує дитину, в якої рівень самоконтролю є значно нижчим, ніж у дорослих.

   Тобто дітям важко відмовитись від легкої спокуси у вигляді яскравої картинки. Тоді не потрібно докладати багато зусиль, як при хатніх справах чи завданнях, пов’язаних із роботою, щоб отримати нову порцію дофаміну у відчутті «ейфорії». Це допомагає розуміти, чому замість нудних уроків діти віддають перевагу перегляду відео чи улюбленій грі.

Насправді використання дітьми електронних пристроїв має «дві сторони медалі». Почнемо з позитиву. Якщо слідкувати та правильно дозувати, то можна справді побачити позитивний розвиток певних навичок у дітей.     Колись мій син так вивчив алфавіт, цифри, форми та кольори за допомогою пізнавальних мультфільмів. Я була дуже горда з цього і дотепер дивуюсь, звідки він знає так багато цікавих фактів.

   Зараз і в Україні створюють неймовірно красиві мультики та застосунки для смартфонів, які я часто рекомендую батькам. Також для старших дітей створюють круті онлайн-платформи зі справді цікавими завданнями та захопливим поданням інформації.

   Тепер розвивати навички та вчити нудні предмети зі шкільної програми — суперлегко і цікаво, не говорячи вже про відеоблоги чи інші корисні пабліки. З іншого боку, якщо діти не мають з боку дорослих контролю над плином часу та тим, що вони дивляться, це створює у майбутньому декілька проблем.

Перша проблема — це страшні відео, часто з нецензурною лексикою та «дивним» змістом, на які діти шкільного віку можуть натрапити. Батьки також мають бути готові до того, що дитина отримає доступ до порно. Навіть якщо вони шукають зовсім не це, діти сьогодні можуть натрапити на порнографію дуже легко. 

Друга проблема — реклама працює всюди. Ми, дорослі, знаємо, за яким принципом діє YouTube, як він підтягує подібні відео, що може призвести до певного обмеження в інтересах та зацикленні тільки на «надулюблених» відео чи мультиках. Часто підлітки втрачають відчуття часу. Це розвиває проблеми з депривацією сну. Діти пізно засинають, мало сплять і важко встають зранку, і це впливає на їхнє фізичне та психічне здоров’я.

Третя проблема — творці не надто переймаються наслідками «дивних» сюжетів популярних ігор, а маленькі особи, маючи необмежену фантазію, переносять це у життя. Є усі шанси, що в дітей із чутливим або тривожним темпераментом після цього розвинеться тривожний розлад.

Мозок дітей дуже активно розвивається, й утворення в ньому нейронних систем — це окрема тема. Але якщо коротко, то за перші роки життя в мозку утворюються мільярди нових нейронних з’єднань, бо діти щодня пізнають щось нове.

   Якщо подивитись, як розвивається мозок дітей, що грають і дивляться відео, та дітей, які читають, то різниця є неймовірною. Практична робота та фізичний контакт, книги і спілкування дозволять мозку правильно інтегрувати і дозрівати. Безперервний перегляд створює певний «голод» у сприйнятті різної інформації та розвитку навичок спілкування і емоційної регуляції.

І останнє, думаю, найголовніше — це безпека. Усі діти, що використовують соціальні мережі, мають потенційний ризик для своєї фізичної та емоційної безпеки.

   Зараз, як ніколи, світ інтернету дає доступ кривдникам до дітей. Це певний вид насильства — від кібербулінгу до сексуальних «маніяків», які розбещують, це порно за участю дітей, телеграм-канали із безконтактним продажем наркотиків, групи, які у формі гри можуть спонукати до самоушкоджуючої та суїцидальної поведінки ваших дітей.

Рекомендації фахівців, які можуть допомогти батькам оптимізувати використання екранного часу в дітей.

  1. Привчить дитину, що вона може отримати ґаджет після того, як виконає свої інші обов’язки за день.

Це повинно включати домашні завдання та справи. Не забутьте перевірити якість та повноту виконаних завдань, перш ніж дозволити дитині почати грати. Грати у відеоігри має бути привілеєм, який не отримують просто так.

  1. Поставте чіткі обмеження в іграх вашої дитини.

Для дітей віком 0–18 місяців: Американська академія педіатрії рекомендує уникати телебачення та ігор у цій віковій групі взагалі.

Для дітей віком від 2 до 5 років: не більше години якісного контенту, який контролюють батьки.

Щодо дітей шкільного віку: Американська академія педіатрії пропонує від 30 до 60 хвилин на день, коли є час шкільних занять, і 2 години або менше — на вихідних та канікулах.

  1. Створіть канікули або вихідні від гаджетів для всієї родини.

Оберіть кілька днів впродовж тижня, коли ви і діти не користуєтеся телефонами та іншими пристроями задля розваги, а тільки з метою спілкування. Ваша дитина має розвиватися, підтримувати та насолоджуватися іншими видами діяльності.

  1. Розробіть свої правила для використання пристроїв, обговоріть їх із дітьми.

Ви можете дотримуватися цих правил протягом місяця або двох, а потім переглянути їх за круглим столом разом із дітьми. Тут, звичайно, йдеться про дітей шкільного віку. Почніть із більш твердих обмежень, поступово ви можете їх послабити, коли ваші діти дотримуються їх та не мають із використанням жодних проблем. Пам’ятайте, що простіше послабити обмеження, ніж посилити їх.

  1. Визначте реалістичний наслідок за порушення правил.

На порушення правил має бути негайний результат. Інколи повна заборона ігор (або використання засобів масової інформації в цілому) на кілька днів або тижнів, якщо правил не дотримуються, може бути доброю ідеєю.

  1. Переконайтеся, що ви знаєте та схвалюєте те, в які ігри грає ваша дитина. 

Як батьки неповнолітньої особи, ви маєте на це право, і навіть більше — це ваша відповідальність. Запитайте безпосередньо або перегляньте веб-браузери, якщо ви не впевнені. Дізнайтеся про вподобані ігри. Окрім встановлення правил щодо часу гри, слід також включити правила, пов’язані із типом дозволених ігор. Ви можете і повинні запобігати придбанню та використанню ігор з насильством або графічним сексуальним контентом.

  1. Після того як ви встановили свої правила, ви повинні послідовно контролювати та застосовувати їх.

Ви не можете дозволити дитині порушувати правила, коли ви втомилися або відволікаєтесь. Ви не можете застосовувати правила по-іншому, якщо ваша дитина погано почуває себе або не має домашнього завдання якогось дня, або у вас добрий настрій. Якщо задіяні обоє батьків, обидва повинні брати активну участь у моніторингу ігрового часу та дотримання правил.

  1. Визначте інші розважальні заходи.

Заміна ігор іншими видами діяльності має вирішальне значення для зміни надмірної ігрової поведінки. Ваша дитина багато грає, бо їй весело це робити, і це те, в чому вона почувається класно.

   Бавитись із дітьми можна практично в будь-який час, маючи невеликі плани та докладаючи трохи зусиль. Складіть список спільних активностей разом із дитиною, і у час, коли «немає натхнення придумати», сміливо користуйтеся ним. Заміна екранного часу на спілкування віч-на-віч повинна відбуватися в дні тижня та в час доби, коли ваша дитина найчастіше грає у відеоігри.

  1. Запропонуйте позитивне підкріплення для часу без гаджету.

Забезпечте нагороду своїй дитині, коли вона бере участь у заходах, які не стосуються ігор. Ці нагороди можуть бути відчутними, включаючи фактичні товари, послуги або навіть гроші. Вони також можуть бути нематеріальними, такими як словесна похвала або просто увага.

   Ви можете замінити ігрові часи винагородою за спільний час. Якщо ваша дитина займалася грою на рівні, що заподіює шкоду, швидше за все, одним із несприятливих наслідків стало погіршення ваших відносин з нею.

   Позитивне проведення часу без пристрою — це один із способів поліпшити стосунки, і це обов’язково буде корисним дитині.