Слово «мачуха» для більшості з нас має негативний відтінок. Ми виросли на казках про 12 місяців і Білосніжку. Тому образ «злої мачухи» міцно закарбований у нашій підсвідомості. Люди уявляють її як людину, яка змушена жити з чужою дитиною, терпіти її в своєму будинку, ділити з нею любов і увагу чоловіка.
«Мачуха добра, проте це ж не рідна мама»
Мачусі буває навіть набагато складніше, ніж дітям, прийняти нову для себе роль. Адже діти спочатку негативно налаштовані щодо жінки, яка зайняла місце матері.
Жінці, яка зважилася увійти в сім’ю з дітьми, необхідні такі якості:
Здорова самооцінка: допоможе знайти своє місце у створеній родині, не піддаватися на можливі провокації дітей і родичів. Адекватна самооцінка — це впевненість у собі, наполегливість, вимогливість.
Терпимість відносно до інших людей: сприяє прийняттю людини, незалежно від її стану, поведінки або почуттів. За твердженням психологів, якщо людина любить і приймає себе, то їй легше прийняти інших. А нелюбов до себе супроводжується ворожістю до оточуючих. Ця якість допомагає не переробляти відразу правила сім’ї і не перевиховувати чужих дітей.
Здатність до емпатії: необхідна для того, щоб зрозуміти почуття дитини, можливість поставити себе на її місце. Це — співпереживання і розуміння.
Важливий момент: те, що пробачалося рідній матері, не завжди пробачається мачусі, якою б гарною вона не була.
Роль мачухи в житті дитини
Роль мачухи на перших порах другорядна, навіть якщо вона набагато більше часу, ніж чоловік, проводить з дітьми. Це відбувається ще й тому, що жінці складно визначитися, де її батьківські права набирають сили.
Формат відносин, які жінка вибудує з дітьми, залежить насамперед від неї самої. Щоб зробити цей процес безболісним і навіть благотворним, варто врахувати наступні рекомендації:
- Не намагайтесь бути «крутою мамою». У період адаптації мачухи, як і вітчими, можуть купувати подарунки у великій кількості, водити в кіно і на атракціони, возити на екскурсії, надовго відпускати гуляти з друзями — словом, робити те, що постійно практикувати не вийде. Потурання всім дитячим бажанням порушують правила взаємин з дітьми. Найкраща адаптація — спільна діяльність, в якій взаємно передається досвід. Не потрібно постійно бути разом — дитині та батькові необхідно певний час побути удвох.
- Не чекайте моментального прийняття. Психологи зазначають, що єдиним цілим сім’я стає після семи років спільного життя. Знаючи про це, не треба форсувати події і намагатися штучно зблизитися з дитиною — всьому свій час. Особливо це актуально стосовно дівчаток — вони довше, ніж хлопчики, не приймають нового члена сім’ї. Необхідно спокійно реагувати на нападки і переводити незручні ситуації в жарт. І не відчувати себе жертвою!
- Поважайте особисті межі. І свої, і дитини. Порушувати особистий простір (у хорошому сенсі слова) потрібно обережно і поступово. Не потрібно дозволяти грубити — мовчанням і смиренням поваги не досягти! І, безумовно, не грубити самій. Не варто ображатися на дитину.
- Жінці не варто негативно відгукуватися про батьків дитини у її присутності — вона неодмінно перенесе це на свій рахунок, що не додасть відносинам теплоти.
- Якщо в родині зростають інші діти, намагайтеся не допускати у відносинах різні методи виховання. Зазвичай жінка суворіша з власними дітьми, адже повноцінно виховувати дитину чоловіка вона начебто не має права. Цього бути не повинно, тому що пасинок або падчерка відчуватимуть байдужість і непотрібність, а рідна дитина вважатиме, що до неї чіпляються.
Мачуха цілком може стати близькою людиною для пасинка та падчерки. Історія знає багато вдячних синів і дочок, які називають цих дбайливих жінок «мамами». Діти відчувають доброзичливе ставлення і вміють бути вдячними. Відсутність кровного споріднення тут не відіграє значної ролі.
Спілкування між жінкою і дітьми чоловіка може бути складним, навіть формальним, а може стати дуже близьким і теплим. Все залежить від самих людей, їхнього бажання і здатності вибудовувати гармонійні відносини.