Виховання Новини

Мачуха: другорядна роль чи ні?

Слово «мачуха» для більшості з нас має негативний відтінок. Ми виросли на казках про 12 місяців і Білосніжку. Тому образ «злої мачухи» міцно закарбований у нашій підсвідомості. Люди уявляють її як людину, яка змушена жити з чужою дитиною, терпіти її в своєму будинку, ділити з нею любов і увагу чоловіка.

«Мачуха добра, проте це ж не рідна мама»

Мачусі буває навіть набагато складніше, ніж дітям, прийняти нову для себе роль. Адже діти спочатку негативно налаштовані щодо жінки, яка зайняла місце матері.

Жінці, яка зважилася увійти в сім’ю з дітьми, необхідні такі якості:

Здорова самооцінка: допоможе знайти своє місце у створеній родині, не піддаватися на можливі провокації дітей і родичів. Адекватна самооцінка — це впевненість у собі, наполегливість, вимогливість.

Терпимість відносно до інших людей: сприяє прийняттю людини, незалежно від її стану, поведінки або почуттів. За твердженням психологів, якщо людина любить і приймає себе, то їй легше прийняти інших. А нелюбов до себе супроводжується ворожістю до оточуючих. Ця якість допомагає не переробляти відразу правила сім’ї і не перевиховувати чужих дітей.

Здатність до емпатії: необхідна для того, щоб зрозуміти почуття дитини, можливість поставити себе на її місце. Це — співпереживання і розуміння.

Важливий момент: те, що пробачалося рідній матері, не завжди пробачається мачусі, якою б гарною вона не була.

 

Роль мачухи в житті дитини

Роль мачухи на перших порах другорядна, навіть якщо вона набагато більше часу, ніж чоловік, проводить з дітьми. Це відбувається ще й тому, що жінці складно визначитися, де її батьківські права набирають сили.

Формат відносин, які жінка вибудує з дітьми, залежить насамперед від неї самої. Щоб зробити цей процес безболісним і навіть благотворним, варто врахувати наступні рекомендації:

  1. Не намагайтесь бути «крутою мамою». У період адаптації мачухи, як і вітчими, можуть купувати подарунки у великій кількості, водити в кіно і на атракціони, возити на екскурсії, надовго відпускати гуляти з друзями — словом, робити те, що постійно практикувати не вийде. Потурання всім дитячим бажанням порушують правила взаємин з дітьми. Найкраща адаптація — спільна діяльність, в якій взаємно передається досвід. Не потрібно постійно бути разом — дитині та батькові необхідно певний час побути удвох.
  2. Не чекайте моментального прийняття. Психологи зазначають, що єдиним цілим сім’я стає після семи років спільного життя. Знаючи про це, не треба форсувати події і намагатися штучно зблизитися з дитиною — всьому свій час. Особливо це актуально стосовно дівчаток — вони довше, ніж хлопчики, не приймають нового члена сім’ї. Необхідно спокійно реагувати на нападки і переводити незручні ситуації в жарт. І не відчувати себе жертвою!
  3. Поважайте особисті межі. І свої, і дитини. Порушувати особистий простір (у хорошому сенсі слова) потрібно обережно і поступово. Не потрібно дозволяти грубити — мовчанням і смиренням поваги не досягти! І, безумовно, не грубити самій. Не варто ображатися на дитину.
  4. Жінці не варто негативно відгукуватися про батьків дитини у її присутності — вона неодмінно перенесе це на свій рахунок, що не додасть відносинам теплоти.
  5. Якщо в родині зростають інші діти, намагайтеся не допускати у відносинах різні методи виховання. Зазвичай жінка суворіша з власними дітьми, адже повноцінно виховувати дитину чоловіка вона начебто не має права. Цього бути не повинно, тому що пасинок або падчерка відчуватимуть байдужість і непотрібність, а рідна дитина вважатиме, що до неї чіпляються.

Мачуха цілком може стати близькою людиною для пасинка та падчерки. Історія знає багато вдячних синів і дочок, які називають цих дбайливих жінок «мамами». Діти відчувають доброзичливе ставлення і вміють бути вдячними. Відсутність кровного споріднення тут не відіграє значної ролі.

Спілкування між жінкою і дітьми чоловіка може бути складним, навіть формальним, а може стати дуже близьким і теплим. Все залежить від самих людей, їхнього бажання і здатності вибудовувати гармонійні відносини.