Про те, що таке системний підхід у вихованні дітей, про його основні принципи та правила в домі Борисових говоримо з жінкою-системою, матір’ю п’ятьох дітей, СЕО GastroFamily Оленою Борисовою.
Далі – пряма мова Олени.
“Коли я розповідаю про те, що моя життя – це система, всі люди уявляють собі щось своє. Хтось думає, що наш дім схожий на казарму: з чітко. ієрархією і непохитним режимом. Що всі завжди ходять з суворими обличчями та бояться порушити правила. Звісно, це не так. Як і будь-який дім багатодітної родини, він гамірний, сповнений сміху і подекуди занадто голосних розмов. Як і у всіх, щось десь розбивається або проливається, хтось грає, хтось читає, хтось вередує, а хтось солодко спить. І це нормально.
Єдина різниця полягає в тому, що це дуже контрольований хаос. І навіть якщо щось йде не за планом, я знаю, що загалом це не вплине на якість життя всієї родини.
Системний підхід у вихованні – це про фундаментальні принципи та досягнення цілей, а не про чіткі рамки. Більше з тим, саме системний підхід дарує і батькам, і дітям, і нашим помічникам у родині досить високий рівень свободи, тому що всі правила все проговорені та узгоджені. Це чесні та прозорі відносини, які базуються на любові та повазі.
Перед тим, як розповісти про практичні деталі, розповім тільки про фундаментальні світоглядні принципи, якими керуюся у житті. Адже вся система, в тому числі і у вихованні дітей, будується на них.
- У мене є чітка система пріоритетів: я, мій чоловік, діти, батьки, бізнес та друзі.
В нашій культурі прийнято, що жінка не просто не виносить свої інтереси на перше місце, а взагалі їх не усвідомлює і не проговорює, повністю вибудовує своє життя навколо потреб дітей та чоловіка. В моїй сім’ї це не так. Ми чудово розуміємо, що кожен з нас – особистість. У кожного є власні потреби і цілі. Кожен на першому місці у самого себе, але всі ми любимо дбаємо один про одного.
І, так, на метафоричному «другому місці» – відносини з чоловіком. Адже від наших відносин напряму залежить і система виховання, і безпека, і все інше. Ми як дорослі відповідаємо за всю родину, тому маємо дбати про те, аби у нас був емоційний ресурс для цього.
- Щаслива мати = щаслива дитина.
Я впевнена в цьому на 100%: діти чудово відчувають навіть найменші коливання в емоційному стані батьків. Дуже часто жінки, намагаючись стати «найкращими матерями», доводять себе до відчаю, постійно порівнююnь себе з кимось та відчувають провину за те, що «не дотягують» до якогось міфічного рівня. Я за замовчуванням певна, що я вже – найкраща мама для своїх дітей. Я не порівнюю нашу родину з іншими. Натомість дослухаюся до себе, свого емоційного стану та своїх дітей.
- Норм не існує.
Ніхто, крім членів родини, не знає і не може знати, як цій родині будувати життя. Я дуже спокійно ставлюся до будь-яких зауважень і порад. Щоразу, коли мені намагаються докоряти в тому, що я багато працюю і не віддаю абсолютно весь свій час дітям або іноді навіть дозволяю собі відпочивати разом з чоловіком без дітей, я розумію, що люди проговорюють власні страхи. І їхня думка жодним чином не впливає на те, що саме і як відчувають мої діти. А от мої власний емоції дуже на них впливають.
Тобто фундаментом для створення системи виховання дітей є психологічна зрілість батьків: їхня здатність усвідомлювати себе, свою бажання та кордони і поважати їх в інших. Зокрема, у своїх дітях.
Тепер про складові системи виховання. Тут все дуже схоже на систему бізнесу: місія, цінності, цілі, ролі.
Так само як щороку ми оновлюємо бізнес-стратегію, так щороку ми оновлюємо систему власної родини. Рішення щодо вектору розвитку приймаємо спільно. Сідаємо та обговорюємо картинку майбутнього: де і як хочемо жити, чим займатися, в чому реалізовувати себе.
Потім цю «картинку» розкладаємо на реальні та досяжні цілі. Наприклад, мрія про те, аби «всі були здоровими» перетворюється на план обов’язкових медичних чекапів та спорт для кожного члена родини. Діти можуть самі обирати, яким саме спортом займатися, але абсолютно у всіх мають бути регулярні тренування.
Теж саме з освітою та хобі, з побутом та подорожами.
Так по пунктах розкладаємо усе та перетворюємо на дійсність. Тобто система – це не про відсутність свободу та права вибору, а навпаки – це дорожня карта, яка дозволяє всім максимально реалізовувати власні бажання та розвиватися.
Крім того, є правила. Важливий момент: це не ті правила, які батьки розробляють для дітей, це правила, які ми приймаємо разом і всі керуємося ними. І дорослі, і діти, і батьки, і помічники, і родичі.
- У кожної дитини починаючи з 2 років вже є власні обов’язки. Хоча б найпростіші: прибрати за собою тарілку, надіти взуття, накинути ковдру на ліжко. На старті це потребує значного терпіння від батьків: чекати на дитину, давати їй право на 1000 помилок, однак стратегічно це вивільняє дуже багато часу: всі наші діти ростуть дуже самостійними в побуті.
- У нас є помічники: одна няня та тьютор для дітей. Є правило, яке чітко регламентує відносини з ними. Це не прислуга, яка виконує забаганки дітей, це помічники дорослих, які керуються такими ж самими загальними правилами.
- Правила щодо обмеження на використання гаджетів стосуються всіх: і дітей, і батьків. В залежності від потреб навчання / роботи кількість дозволених годин за екраном може змінюватися, але зазвичай ми намагаємося вдома звести їх до мінімуму.
- Принципи здорового харчування. Діти можуть самі обирати, додати до каші вранці горіхи, сироп агави або сир, однак є список продуктів, на які «табу» у всієї родини.
- Дуже важливе правило: щодня батьки мають знайти час для індивідуального спілкування з кожною дитиною. 15 хвилин або пів години. Більше або менше, однак це дуже важливе. Крім спілкування усіх разом, кожній дитині необхідний власний часопростір спілкування з батьками, коли сама він або вона – в центрі уваги, коли можна поділитися власними секретами тощо.
Таких правила зазвичай біля 20. Ми їх щорічно переглядаємо та оновлюємо, так як ми всі змінюємося, і світ змінюється. Ці правила створюють мапу, на якій кожен будує власний маршрут.
Дуже важливий момент: ці правила є абсолютно непорушними для всіх. Тобто ситуація, за якої бабуся або хресні приїхали і почали загодовувати дітей цукерками або включати телевізор на весь день, неможлива. Правила дому розповсюджуються на всіх.
В чому переваги системного підходу?
- Новий рівень свободи для кожного члена родини у прийняття дрібних рішень, при тому що стратегічні рішення ухвалюються спільно.
- Зникає такий обов’язок та взагалі поняття, як «виховання дітей». Ми не виховуємо дітей, а просто живемо всі разом за спільними правилами, дбаємо один про одного. Як дорослі, ми забезпечуємо безпеку та створюємо всі умови для всебічного розвитку кожної дитини як особистості.
- Зменшується питання конкуренції дітей та увагу батьків, кількість конфліктів з цього приводу.
- Батьки не відчувають себе «заручниками» своїх дітей та свої родини, адже у кожного є можливості реалізації поза домом – в бізнесі, улюбленій справі, тощо.
- Можна керувати рівнем життя власної родини, ставити цілі та досягати їх в синергії.