Обожнювач освіти і драйвових освітніх проектів, а заразом HR-директор інноваційної Новопечерської школи. Вважає, що єдиний обов’язок кожної людини – бути щасливою, а щастя – в деталях і вони роблять життя яскравим, насиченим і неперевершеним щодня.
Техніка читання
Вона не потрібна. Це зло. Яке мало того, шо ні про що окрім тренованості м’яза не говорить, так ще й дискримінує. Сome on, згадайте як вас тюкали, коли ви читали не 120, а 60 слів на хвилину.
Телефон
Наше все у плані знань. Знань, не навичок. Знань – тобто схоластики. Знання були безперечно цінні. У 20-му столітті. Коли для того, аби їх здобути, потрібно було витратити н-ну кількість годин за товстенною енциклопедією у бібліотеці.
У 21-му столітті, при шаленому потоці інформації, коли мозок ледь-ледь переробляє контент, тримати в голові формули з фізики і пам’ятати битви франко-прусської війни – це абсурд і знущання над собою.
Якщо це потрібно, я витягтну всю інформацію, натиснувши кілька літер на пошуковику. І взагалі, яким чином грьобана техніка читання, таблиця Піфагора, стадії розмноження імфузорії туфельки і, всяке тому подібне, допоможуть зробити мене креативним, гнучким, командним. Невже це навчить критично мислити та розв’язувати життєві складні ситуації Всіх тих речей, які нам потрібні вже і негайно?
Атмосфера в школі
Це лише на перший погляд може видатися чимось поверхневим і вторинним. Нещодавно, на одній із зустрічей дівчина казала про школу: “Там сіро, непривітно, там неприємно пахне…“. Світ захопили візуали і естети. І піраміду Маслоу ніхто не відміняв.
Щоб змінити це – багато не потрібно.
Пересуньте парти, зберіть з батьків кошти на крісло-мішок за 1000 грн, а не на чергову методичку чи жахливу червону фарбу для підлоги, розвісьте по класу малюнки і роботи дітей.
Створіть приємну творчу атмосферу. І не потрібно каментити “Хто ж нам дозволить?” Ненавиджу неконструктивні відмазки. Беріть і робіть.
Вчителі
Не люблю апелювати до власного досвіду, але я за 2 роки мала нагоду проінтерв’ювати більше 3000 освітян. І абсолютно точно можу стверджувати – драйвових і сучасних вчитлів максимум 5 відсотків. Ну ок, нехай з величезною натяжкою 10. Так, є “пахарі”, але вони орють не те поле, соррі.
Зараз готую освітній діалог для Житомиру, який йому дуже-дуже потрібен. І вже навіть визначилася з темою першої майстерні у серпні. Це буде щось типу “Боже-Боже, шо за діти пішли! Шо за ледачі гівнюки!” (читай: чого вони насправді хочуть і потребують, що від них вимагає 21-ше століття і як з цим бути вчителям).
Дякую тим, хто дочитав до кінця. Готова вести дискусію!