Виховання Новини

Синдром срібної ложки

Все частіше ми чуємо про помилки виховання в сім’ях, де були створені всі умови для розвитку дітей. Широкі можливості не тільки не приносили позитивних результатів, але і викликали зворотний ефект. Чому?

«Срібна ложка»

Термін «синдром срібної ложки» перекочував із західної психології. Там з проблемами виховання дітей з багатих сімей зіткнулися вже досить давно. Це поняття позначає пасивність, нездатність ставити перед собою високі цілі, орієнтація тільки на матеріальні цінності. Діти, «заражені» цим синдромом, не прагнуть до знань. Сенс їхнього життя – в задоволенні. Вони не здатні на високі почуття, але не в силах пережити відмови або розчарування. В кращому випадку з такої дитини виростає споживач. Найгірші варіанти ми, на жаль, спостерігаємо в кримінальних новинах: передозування наркотиками, гонки на автомобілях, жорстокі ігри, суїцидальні спроби.

Чому це відбувається?

Усе й одразу. Батьки створюють дитині умови для розвитку у відповідності зі своїми можливостями. А якщо можливості безмежні? Отже, дитині ніхто ні в чому не відмовляє. Всі бажання будуть задовольнятися, всі примхи виконуватися, причому негайно.

Діти, які звикли отримувати все й одразу, не вміють мріяти, бажати, чекати, терпіти, прагнути і домагатися.

Обов’язково настає момент, коли бажати і хотіти вже нічого. Цей момент називається пересиченням. За ним слідують нудьга і порожнеча. Останнє може заповнюватися чим завгодно, часом гострими відчуттями.

Надміра. Батьки хочуть, щоб їхні діти жили краще. Це нормальне бажання і прагнення. Тому дитина сприймається як інвестиційний проект. Вона просто зобов’язана бути кращою.  так як для його розвитку створюються всі умови: кращі педагоги, розвиваючі заняття. Потім Будуть найкращі школи, репетитори, додаткові заняття в студіях і спортшколах. Ми вчимо дітей усього того, про що самі мріяли в дитинстві, що не змогли отримати, або тому, що вважаємо модним, престижним і перспективним. Чи хоче цього дитина? Це не обговорюється, адже вона ще не здатна зрозуміти, що їй потрібно, зате потім спасибі скаже».

За дитину планується все: темп, режим дня, розклад. Вона просто підкоряється всьому, що кажуть: їде в школу, потім на ковзанку, в басейн або на заняття англійською. Спочатку в перервах вона намагається займатися тим, що їй цікаво (спів, малювання, вірші), але ці пориви гасяться постійним поспіхом та іншими заняттями. Діти втомлюються не стільки від самих занять, скільки від темпу і вимог оточуючих.

 До підліткового віку діти починають бунтувати проти такого життя.  Цікаво те, що вони не можуть запропонувати альтернативу цим заняттям.  Всі бажання давно згасли в дитинстві: їм нічого не потрібно і не цікаво.

 Відкуп або компенсація.  Більшість батьків, прагнучи всім забезпечити дітей, багато працюють.  Дітьми займаються педагоги і репетитори.  Свою любов до дітей тато і мама часто виявляють не в задушевних розмовах і постійній увазі, а дорогими подарунками і виконаннями забаганок.

Часто батьки  відкуповуються від дітей.  І чим старша дитина, тим більший розмір компенсації. Діти звикають, що любов має грошовий вираз.  

Діти, які звикли до матеріального прояву любові, виростають байдужими, егоїстичними і розважливими.

Що робити?

 Якщо ви спостерігаєте у своєї дитини «синдром срібної ложки», то слід визнати свої помилки і почати їх виправляти.

 Обмеження.  Дитина повинна мати заборони.  При цьому тримати свою позицію треба до кінця.  Межі потрібно чітко встановлювати, але так, щоб не зачепити дитячого самолюбства:

 «У цьому поки немає необхідності»;

 «Ми не можемо поки собі цього дозволити — можливо, пізніше»;

 «Треба почекати»;

 «Я можу це зробити, якщо ти …».

 Як бачите, прямої відмови немає, але є мотивація. А  це набагато важливіше.

 Свобода.  Обов’язково даруйте дитині вільний час.  Нехай вона сама вчиться планувати його, знаходити собі заняття, формувати захоплення.  Іноді діти просто байдикують, іноді спілкуються з друзями в інтернеті, але в будь-якому випадку реалізують себе: в грі, спілкуванні, улюблене заняття, байдикуванні.

 Любов, кохання.  Дитину потрібно любити.  Даруйте їй тепло, не чекаючи у відповідь перемог, успіхів і досягнень.  Вчіться радіти і засмучуватися разом з дитиною, переживайте разом її життя. 

 Здається, що це складно.  Набагато простіше не сперечатися з дитиною, а виконати чергову забаганку, обмежити її жорсткими рамками і знати, що вона цілий день зайнята, відкупитися дорогою річчю і звільнити себе від загальних вихідних.  Наслідки таких дій ми вже бачимо.

 Обмеження, свобода і любов — три кити, на яких будується правильне виховання.