З народженням дітей життя батьків однозначно змінюється — більше відповідальності, менше вільного часу. Але є багато родин, які й серед рутини знаходять можливість проводити час з дитиною активно і весело.
Психологи кажуть, що роздратування та невдоволення мами чи тата дитина «фонить» ще з найменшого віку, а у щасливих батьків — щасливі діти. Якщо різноманітні тусовки роблять вас щасливими, то чи варто від них відмовлятися після народження дітей? А якщо брати їх із собою?
Редакція Promum поспілкувалася із сім’ями, які дійшли саме такого висновку.
Ярина Удала, мама Зої та Марка
Як проводити час з дитиною? Власний приклад.
— На питання, чи варто брати дітей на тусовки, не можна відповісти, не запитавши: а вам хочеться тусити (самим чи з дітьми — неважливо)? Вам це дає задоволення? А діти для вас — хороша компанія? Особисто ми тусимо з дітьми постійно! Тусимо — це подорожуємо, піднімаємось у гори, ходимо на дні народження, фестивалі, у кав’ярні, на вечері до друзів і запрошуємо гостей до нас. Нам комфортно всім разом, будь-де. Щасливі діти в щасливих батьків — всі це знають, хіба ні?!
Ми поряд із дітьми вчимося ловити момент щастя, бути в ньому і бути вдячними за нього.
Під час класних подій ми разом завжди проговорюємо наші враження, емоції, озвучуємо те, що відчувається, часто вже після повернення додому. Згадуємо, що було і що нас усіх вразило, як класно було там чи там, а що можна було б зробити по-іншому (якщо десь було дискомфортно або неприємно комусь із нас).
Тусовочки — у нашому розумінні та в нашій реальності — це ж не якесь насильство над дітьми, не наше егоїстичне задоволення ціною їхнього дискомфорту чи стресу! Всі наші спільні «вилазки» організовані так, щоб було добре всім, і якщо це не так, то ця тусовочка перестає бути насолодою і втрачає свій сенс.
Читайте також: Как маме найти время для себя
Діти брали участь у 95% наших яскравих пригод і подій. Подорож на острів — з дітьми, кататися на скутері, вчитись серфінгу, проводжати сонце на пляжі — з ними. Абсолютно всі «літаючі» вік-енди чи відпустки — з ними! Вихідні в горах, пікніки в парках, вейк-серфінг на Дніпрі — все це з ними.
Діти — наше дзеркало. Хочемо ми цього чи ні, вони зчитують ключову інформацію з нас. Чи можуть незадоволені/нещасні/роздратовані батьки дати дитині щось інше, ніж ці емоції?! Дуже сумніваюсь! Навіть якщо приховувати ці відчуття від дитини (і від себе) і надягати маску щоразу, повертаючись додому, вони все одно просочаться назовні. Дитина все відчуває, і це впливає на її розвиток, на ваші стосунки. Але не можу сказати, що розглядаю особисте задоволення як самоціль. Тобто: будь-якою ціною роблю добре собі, аби дітям було добре. Ні, моє задоволення в гармонії: з собою, чоловіком, дітьми, роботою, своїми інтересами.
Кажуть, що потрібно залишати час для себе. А хтось його відбирає?
У нас двоє дітей. З дочкою до 1,5 років ми не користувались допомогою нянь (бабусі/дідусі далеко, такого варіанту допомоги в принципі немає), із сином — няня з’явилась, коли йому виповнилося п’ять місяців. І в першому, і в другому випадку час на себе був, але тільки тоді, коли я цього справді хотіла. Колись моя подруга сказала дуже влучну фразу: «Діти прекрасна відмазка чогось НЕ робити». Не займатися фізкультурою, не читати, не розвиватись тощо.
Вважаю, що суперважливо виділяти час на стосунки з чоловіком, маленькі романтичні моменти, побачення або просто спільний обід. Ось це потрібно якось додатково організовувати і менеджити, а час для себе є завжди, його не діти «відбирають», а швидше за все лінь або інша «важлива» відмазка :)
Дарина Даниленко, мама Маші
— Я народила Машу в 21 рік. Мені дуже хотілося стати мамою, але водночас була стійка тривога, що я можу багато чого не встигнути. Це підштовхувало рухатися швидше й знаходити час і на дитину, і на навчання, і на роботу, і, звичайно, на розваги.
Коли Маші було декілька тижнів, ми вперше завернули в кафе. І з подивом з’ясували, що ніщо не рухнуло, вона мирно спала у візочку, а ми пили чайок і спілкувалися в приємному і нерутинному просторі. У перші роки життя доньки відкривати нові ресторанчики стало нашим хобі, ми обійшли майже всі в місті.
Як проводити час з дитиною? Власний приклад.
Коли Маша підросла, ми з чоловіком почали залишати її няні або батькам і вибиратися гуляти вдвох. У цій ситуації було важливо простежити, щоб усі побутові інструкції були надані та все сказано правильно. Важливо також стежити за тим, щоб ми весь час були на зв’язку: всі телефони включені, павербанки при собі. Це дає впевненість, що вдома все гаразд, дозволяє розслабитися і отримувати від вечора повне задоволення.
З віку 3–4 років почали добре заходити вечірки у нас вдома. Ми запрошували друзів, у них іноді були свої діти (хоча не завжди), ми спілкувалися, дивилися фільми, готували їжу.
Для дитини це завжди свято. Вона готується заздалегідь, допомагає нам вигадувати концепцію вечірки, вибирає з нами продукти в магазині, прибирає і стає активним учасником цього процесу. І, схоже, відчуває себе цілком світською левицею.
Як мені здається, розваги, вечірки, клуби, кафе і навіть просто прогулянки дуже допомагають будувати міцну сім’ю.
Так кожен отримує задоволення, не обмежує себе у власних бажаннях і як наслідок — не злиться і не звинувачує ні в чому оточуючих.
Дитина ж спостерігає за поведінкою батьків і вчиться сама отримувати задоволення, дізнається, які бувають формати, як можна проводити час, як спілкуватися з іншими людьми, як розважати себе самостійно. Це неймовірно важливі навички, які, як мені здається, зроблять її життя щасливішим, повнішим і яскравішим у майбутньому (та й в сьогоденні теж).
Оля Рудь, мама Артема
— З появою дитини список місць, куди ми хочемо потрапити, лише збільшився. Подорожувати літаком із сином почали, коли йому був рік. Нас абсолютно це не лякало, лише пошкодували, що втратили рік, адже літають і з місячними дітками. І такі малюки переважно набагато краще переносять переліт, аніж дво-, трирічні.
Артем у свої п’ять років уже добре орієнтується в аеропорту, сам дає свої документи «тьоті» чи «дяді», слідкує за своєю валізою і активно цікавиться літаками та всім, що з ними пов’язано.
Читайте також: Страх счастья. Психологи рассказали об одной из самых странных фобий
Для сім’ї спільні подорожі — це спільні враження та емоції, розвиток. Але і про себе не потрібно забувати і час від часу робити певну «перезарядку». Хоча б 1–3 дні відпочинку — і ніби відкривається нове дихання.
Задоволені, енергійні батьки, які відпочили, — найкращий емоційний фон для дитини.
Як проводити час з дитиною? Власний приклад.
Ми практикуємо відпочинок і удвох, і окремо.
Мій чоловік Віталік — фанат електронної музики і всіляких рейвів. Минулого року він із друзями їздив на Tomorrowland, нещодавно повернувся із Варшави, де виступав діджей Boris Brejcha, а я одна літала в Італію до моря.
Безумовно, час на себе потрібний. Я в декреті організовувала свій час так, щоб хоча б двічі на тиждень йти з дому в особистих справах. Для мене це були тренування, прогулянка чи кава з подругою, будь-що, де я могла б залишитись наодинці, щоб мати можливість перезарядитися і знову бути енергійною матусею та дружиною, яка посміхається до своїх рідних і дарує їм позитив, а не верещить від втоми на весь світ.
Буденність руйнує гармонію в стосунках та в сім’ї загалом.
Тому ми постійно вигадуємо собі свята чи маршрути — пікнік у парку, виїзд за місто, подорож до найближчого озера чи лісу, подорож за кордон, на якийсь фестиваль, тренінг. Основне — це бажання. Натомість ви отримаєте лише найкращі спогади та чудовий емоційний взаємозв’язок у сім’ї.
В організації відпочинку з дитиною насправді правильний настрій та налаштування — це вже половина справи. Головне — продумати, щоб все було максимально зручно для поїздки з дитиною. Читайте «живі» відгуки про місця, які хочете відвідати, про країну.
А щодо «що брати з собою», «що взяти в аптечку», «чого не варто брати» — дядько Гугл у поміч. Там є чудові добірки з конкретними порадами з урахуванням місця, способу подорожі та віку вашої дитини.
Якщо ви вирішили влаштувати подорож лише на двох, тут простіше — підготуйте бабусь та дідусів, що їх чекає велика та почесна місія — доглянути своє ненаглядне внучатко. Врахуйте всі моменти, можливо, готувати рідних потрібно заздалегідь, морально.
Тим, на кого залишаєте дитину, напишіть чіткі інструкції. Коли я лишала сина в рік, я розписувала покроково все: що їсть, коли спить, як спить, улюблена іграшка, які ліки в якому випадку, чого категорично не можна, що одягнути, якщо холодно, спекотно, на прогулянку тощо.
Сергій Панас, батько Дарини
— Діти, як губка, вбирають у себе від батьків їхню модель поведінки і світосприйняття. Як-то кажуть, яблуко від яблуні… Тому потрібно діток привчати до подорожей, активного відпочинку. Просто вчити їх бачити навколо красу, цікаві речі та події.
Свою Даринку я тягав ще малечею на різні фестивалі, концерти. Ми постійно разом відвідуємо «Бандерштат» у Луцьку. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина слухала якісну музику, потрібно привчати її до цього ще з дитинства. І це можна зробити саме на фестивалях, на живих виступах, адже енергетика зовсім інша, а дитина все розуміє.
Десь із п’яти років брав доньку із собою в гори. Першого разу переживав, чи витримає. Бо їздимо з друзями з наметами, мінімум зручностей, дика природа. Але максимум уваги і допомоги — і дитина вже турист.
Дитина буде щаслива, коли поруч щасливі батьки.
Якщо вам приносять радість тусовки, активний відпочинок — не обмежуйте себе, і вік тут немає жодного значення.
Я зараз танцюю в ансамблі народного танцю, і Даринка в дитинстві займалася у тому ж колективі, що і я. Спільні інтереси об’єднують.
Читайте також: Гаджеты и дети: 12 шагов к здоровым отношениям с девайсами в семье
Намагаюсь підтримувати гарні ідеї Дарини, радо ділюсь ідеями і частенько беру в доньки консультації, у нас такі собі змагання. Наш девіз: жити на повну, бо життя прекрасне. Просто потрібно помічати це навкруги і трішечки докладати зусиль, щоб зробити будні яскравішими і для себе, і для інших. Діти живуть емоціями і пам’ятатимуть із дитинства тільки яскраві події.
Як проводити час з дитиною? Власний приклад.
Ольга Магас, мама чотирьох дітей
— У нас у свідомості вкоренилася думка, що з появою дитини мама має поставити на собі хрест. Ніякого особистого життя, тільки підгузки і пляшечки, тільки хардкор! Але як же мамі, яка до того вела активне життя, не з’їхати з глузду при цьому?
Я підтримую думку, що діти щасливі тоді, коли щаслива мама. Коли тебе заганяють в ось цей вир «помити підлогу — витерти дупцю — перевірити оцінки — не вмерти від перевтоми», то твій глузд лагідно плескає тебе по плечу, збирає речі та йде від тебе. І ти стаєш злою, невдоволеною жінкою, яка починає ненавидіти весь світ навколо і себе в першу чергу.
Це може бути один вечір на тиждень або ж одні вихідні на місяць — неважливо, цей час просто ПОВИНЕН бути!
Я знайшла вихід у тому, що проводжу час із дітьми, роблячи спільно те, що нам усім подобається. Наприклад, ми ходимо в зоопарк, на природу, в розважальні центри, де є зони для дітей і для мам окремо. Також є багато заходів для дітей, де працюють аніматори, тож можна там лишити малечу і сидіти неподалік, попиваючи каву.
Часто місію з нагляду за дітлахами бере на себе чоловік або найстарший син, якому п’ятнадцять. Я працюю журналісткою, тож намагаюся «виходити в люди» — на різні заходи, вечірки, іноді концерти. Звичайно, мій вільний час доволі обмежений, але навіть декілька годин із друзями допомагають розвіятися і відволіктися.
Якось мені сказали: «Ти ж мама, ти тепер всю себе маєш віддати дітям!» Так от, усю себе я можу віддати хіба на органи, а дітям я маю віддавати любов, підтримку і ніжність. А щоб цього в мені було вдосталь, я маю бути щасливою. І діти мої ростимуть щасливі поруч із успішною, красивою, веселою мамою.