Воспитание Мнения

Як розповісти дитині про гроші та навчити ними користуватися

Гроші — це можливості та свобода. У відносинах з ними важливо знайти золоту середину. Сприймати їх не як добро чи зло, а як можливість і ресурс для своїх задумів. Тому кожен дорослий повинен передати дитині набутий досвід: як заробляти гроші, вести їхній облік, визначати пріоритети та витрачати на користь.

Про те, як навчити дітей використовувати гроші, розповідає педагог Валентина Мержиєвська. 

Коли і чому діти прагнуть грошей

Цікавість дітей до грошей з’являється у різному віці. Зазвичай, в 10-12 років. Не завжди це пов’язано з конкретним бажанням щось придбати. Іноді діти хочуть випробувати свої сили і спробувати заробити. Як їм допомогти в цьому? Розглянемо нижче.

Не платіть за успіхи в навчанні

Коли батьки спонукають навчання дитини грошима, відбувається підміна глибинної мотивації до пізнання на поверхневу. Згідно з дослідженням Джона Хатті  – це один з найбільш несприятливих факторів для навчання. Ефект підміни мотивації наочно пояснює притча про футбол:

В одному дворі щодня хлопці гучно грали у футбол. Саме у цей двір виходили вікна квартири пенсіонера Інокентія Петровича, який любив тишу. Інокентій Петрович був людиною мудрою і знав, що ніякі погрози і лайки не повернуть йому тишу. Неможливо перемогти у сварці цілу футбольну команду і тоді він придумав наступне.

Пенсіонер впевнив гравців, що дуже любить футбол і пообіцяв кожному платити по 5 грн за матч. Хлопці зраділи: можна грати та ще й отримувати за це гроші.

Кілька тижнів хлопці продовжували, а Інокентій Петрович виносив на балкон табуретку, споглядав матч, а потім справно платив кожному гравцеві. Згодом пенсіонер подякував хлопцям за щоденну гру, але попросив надалі платити не по 5 грн за гру, а лише по 1 грн.

  Е ні, діду, – відповіли хлопці, – за такі гроші грай сам!

Так у двір Інокентія Петровича повернулась очікувана тиша і спокій”.

Що зробив Інокентій Петрович? Він підмінив справжню глибинну мотивацію хлопців – грати заради задоволення від самої гри, на поверхневу мотивацію – заради грошей. Тому бажання зникло.

Заохочувати дитину варто природною цікавістю, цінністю знань, практичною доцільністю чи естетичним задоволенням.

Не платіть за побутові справи

Стосунки в родині розвиваються не за бізнесовими законами, а за законами співжиття. Якщо батьки оплачують дитині хатню роботу, то виходить, що дім належить лише батькам. Дитина може лише тимчасово тут проживати, “відпрацовуючи” своє перебування вдома. Коли кожен робить свій внесок у спільне проживання, то з’являється повноцінне відчуття приналежності до спільноти. 

Почніть з себе

Батькам варто зрозуміти свої стосунки з грошима, навчитись раціональному поводженню з ними. Розібратись в цьому допоможе книга Джорджа Клейсона “Найбагатший чоловік у Вавилоні”. Водночас, наочну схему поводження з грошима склав Дмитро Томчук у своїй книзі “Тут клює”. Автор пропонує дорослим розподіляти свої фінансові надходження у такій послідовності: “60+10+10+10+10”, де 60% зароблених коштів витрачати на життя, 10% – на інвестиції, 10% заощаджувати на випадок форс-мажору, 10% – на розваги і відпочинок, 10% – на благодійність. 

Запропонуйте дитині облік витрат

 Налагодження обліку – перший крок до раціонального поводження з грошима. Перш, ніж починати заощаджувати чи шукати заробіток, дитині необхідно навчитись відстежувати наявність грошей і свої витрати. Для цього існує чимало зручних додатків на смартфон: Finkee, Homemoney, Monefy. В них можна налаштувати кілька джерел прибутку: «взяв у батьків» і «заробив сам». Окремо слід зазначити основні статті витрат: «їжа», «освіта (книги, гуртки)», «розваги», «транспорт».

Навіть, якщо одяг чи гуртки оплачують батьки, підліткам варто зазначати ці витрати окремо. Спершу їх можна враховувати як прибуток «взяв у батьків», а потім – “власні видатки”. Так дитина зможе реально оцінити обсяги своїх потреб, які, на перший погляд, лише здаються непомітними. Деякі сімейні витрати – квартплата, комуналка, продукти – не можна відокремити. Під час переходу у самостійне доросле життя дитина навчиться їх враховувати додатково. 

Починаючи з 14-ти років, кишенькові гроші краще видавати не за потребою, а раз на місяць. Так дитина вчитиметься розподіляти кошти самостійно: скільки потрібно попросити у батьків і на що їх розподілити.

Зручним інструментом для зберігання та обліку коштів дитини може бути окрема банківська картка. До 16 років, зазвичай, оформлюють картку на ім’я одного з батьків, а після – персональну. 

Допоможіть з першим заробітком

Батьки можуть допомогти дітям з пошуками першого заробітку, але важливо лишатись осторонь і не діяти самостійно. Якщо у дитини виникає бажання заробити гроші, то у неї вже є можливості для втілення цього бажання. А пропонувати дитині роботу у батьківській фірмі не варто з декількох причин:

  1. «Ти ще маленький!». Батьки пробачають недоробки або ж завершують справу за неї, як звикли змалечку. Дитина не вчиться працювати на результат.
  2. «Ми хочемо, щоб ти став успішний». Батьки прагнуть навчити дитину якісно виконувати свою роботу, тому висловлюються більш критично про результат. 
  3. «Все одно гроші в сім’ю». Батьки не доплачують або переплачують, таким чином формують у дитини неадекватне відчуття власних можливостей.

Варто пам’ятати, що перші спроби заробітку формують у дитини уявлення про реальну вартість грошей. В цей час вона дізнається, скільки потрібно докласти зусиль, щоб їх отримати та змінюється ставлення до витрат.

Алгоритм для допомоги у першому працевлаштуванні

Крок 1. Почати варто із запитань: “Що ти можеш робити?”, “Що з цього ти хотів би робити?”. А далі проаналізувати разом, де можуть бути корисні ці навички: малювання – ілюстратор в журналі; написання текстів – копірайтер для сайтів; спілкування – бебі-сіттери, офіціанти, продавці; гуляти містом — кур’єрська доставка.

Важливо не сприймати перший досвід працевлаштування як вибір професії на все життя. Але окрім першого заробітку він дозволить розвинути цінні навички: пунктуальність, відповідальність, активність, ініціативу, дотримання дедлайнів.

Крок 2. Згодом питання про діяльність має звучати інакше: “Що ти можеш робити унікально, як ніхто інший не робить?”. 

 Зараз, як ніколи раніше, цінується індивідуальність та неповторність. Хоча мова не лише про креативність чи підприємливість. Наприклад, висока уважність до деталей чи здатність впродовж тривалого часу продукувати результат без погіршення якості це теж унікальні риси. Є безліч професій, де треба вміти обрати золоту середину або підібрати найбільш відповідне з усього різноманіття. І саме це може бути унікальною рисою, яка дозволить гарно реалізуватись в професії. 

Крок 3. Батьки найкраще знають поведінкові особливості своєї дитини. Тому, хто як не вони можуть підказати напрямок для реалізації їх дитини.

Крок 4. Також батьки можуть допомогти дитині опанувати негласний професійний кодекс:

  • не спізнюватись та щоразу попереджати про відхилення у домовленостях;
  • уточнювати незрозумілу задачу та просити поради чи допомоги за необхідності;
  • дбати про свою репутацію, щоб роботодавці були зацікавлені знову звернутися або порадити іншим;
  • навчитись визначати адекватну ціну за свої послуги.

 Навчіть правильно витрачати

Якщо питання заробітку цікавить дітей, то витрати більше турбують батьків. Невідомо на що дитина витрачатиме зароблені гроші: на щось вартісне чи непотріб, корисне чи шкідливе? З цими складнощами батькам доведеться впоратися самостійно. Якщо дитина достатньо доросла аби заробити грошей, то вона достатньо доросла і для того, щоб вчитись їх витрачати. Батьки не можуть убезпечити дитину від нераціональних витрат і шахрайства, але варто навчити дитину деяким правилам:

  • цінувати якість і надійність, відмовлятись від будь-чого одноразового;
  • обирати безпечні та корисні товари – покажіть на прикладах переваги одних і недоліки інших (склад, походження, вплив на організм і довкілля тощо);
  • «скупий платить двічі» – враховувати співвідношення ціни товару і його подальшого обслуговування чи витратних матеріалів —  
  • «безкоштовний сир лише у мишоловці» – з пересторогою ставитись до надмірних знижок і безкоштовних пропозицій
  • розпізнавати ситуації, коли доречно торгуватись, а коли краще переплатити;
  • розподіляти зароблене між різними статтями витрат.

Не варто контролювати витрати дитини, проте можна спробувати прищепити їй смак і здоровий глузд. Головне – не нав’язувати своє бачення, а залишити право вибору. Право на власні помилки і вдалі рішення.

Покажіть як заощаджувати

В дитинстві і підлітковому віці є сенс навчитись накопичувати кошти виключно на якусь конкретну мету: на мандрівку, новий гаджет, на стрибок з парашутом чи татуювання, але ні в якому разі не на “чорний день”. 

Допоки людина не досягла повноліття, батьки мають забезпечувати її базові потреби: їжу, одяг, житло, лікування, освіту, відпочинок та можливий форс-мажор. А дитина може витрачати зароблені гроші на те, що виходить за ці межі, але є цінним для неї. 

Якщо дитина вирішує збирати кошти на якусь велику мету, можна допомогти з розрахунками часу та відсотків. Варто обговорити заходи безпеки. Нагадайте дитині, що гроші не варто залишати на видноті та говорити про них стороннім.

Навчіть благодійності

Благодійність — це ще одна стаття витрат, властива людям у більш зрілому віці. Проте навіть у дитинстві можна брати участь у спільнокошті. Наприклад, на видання цікавої книги чи реліз комп’ютерної гри. Можна стати волонтером на фестивалях чи екологічних акціях. Словом, вкладатися грошима, зусиллями або часом, щоб принести користь світу, а не для власної наживи.

Благодійність, зазвичай, не приносить фінансового прибутку, але допомагає налагоджувати соціальні зв’язки (нетворкінг) та здобувати репутацію. Завдяки волонтерству можна отримати цікаві пропозиції зі стажування або на роботу, запрошення у цікаві проекти. 

Пограйте та почитайте 

Якщо батьки не можуть самостійно пояснити правила поводження з грошима, в нагоді стають книги та фінансові ігри. Останні навчають дитину, як правильно поводитись з грошима. Мова не лише про «Монополію». Наприклад, Роберт Кійосакі (прим. – автор книги «Багатий тато, бідний тато») розробив цікаву гру «Cash-flow». Тут можна ознайомитись з базовими законами фінансової грамотності, навчитись формулювати мету, будувати фінансові стратегії з її досягнення та вирізняти з усіх угод найбільш вигідні. Оптимальний вік для гри – 14 років, але можна спробувати і раніше. Серед книг з фінансової грамотності можна виділити «Пес на ім’я Мані» від Бодо Шефера. 

Тож, гроші – це спектр доступних задоволень, впевненість та ресурси для втілення більш масштабних проектів. Але лише за умови грамотного керування ними. Недарма найбагатші люди планети залишають своїм дітям не надто великі спадки, щоб ті навчились розпоряджатися ними та зрозуміли закони, за якими існує фінансова стихія. Якщо ж людина збагне їх, то зможе забезпечити себе чи, навіть, збагатитися, незалежно від початкових умов.