Як це – жити в полігамному шлюбі?
Як це

Як це – жити в полігамному шлюбі?

«Я в жодному разі не рекламую немоногамію. Я тільки показую, що цей світ дуже багатогранний. І кожен має право обрати свій шлях», — розповідає Ірина Клекіт, авторка книги «Двоє в ліжку, не рахуючи коханців» й однойменного блогу.

Ірина неймовірно делікатна. Її історія не про показовість й епатаж. Швидше, про свідомий вибір й насолоду від життя. Секс, пригоди, кохання, робота, діти та шлюб у неї зливаються в один приємний потік. На нього приємно дивитися, ним приємно смакувати й разом з нею переживати пікантні моменти, якими вона сміливо ділиться в своїх текстах. 

Ірина — мама двох дітей. У неї є чоловік Дерек, з яким вони живуть вже 20 років разом й люблять одне одного. А ще в їх парі вітаються романтичні стосунки з іншими людьми.

У цьому інтерв’ю ми поговорили з Іриною про те, чому вони з чоловіком прийшли до такого типу стосунків, як працювати з ревнощами та найголовніше — чи допустимий такий лайфстайл, якщо у тебе є діти. 

Про перший роман під час шлюбу

Я із релігійної і дуже класичної сім’ї. Для батьків мало значення, що скажуть люди. І  виховувалася я відповідно. Мій чоловік, Дерек, був моїм першим мужчиною. Із ним я вперше в житті поцілувалася, не кажучи вже про іншу тілесну взаємодію.

Ми вже були деякий час разом, коли коханий поділився зі мною своєю фантазією. Обережно, він розповів мені, що його збуджує, коли у мене ще хтось є. Я в це довго не могла повірити. А він потрошку показував, що йому це ок.

Якось мій колега на роботі почав зі мною фліртувати. Якби мій чоловік не підтримав мене у цих стосунках, я, певно, просто би їх згорнула. А так — вирішила продовжити.

Цей службовий роман почав розвиватися. Спочатку за класичною схемою позашлюбних романів, а тоді я розказала коханцеві про наш формат стосунків. Чоловіки познайомилися, і ми жили майже як сім’я: мій коханець проводив з нами вечори, іноді лишався на ніч, траплялося, що у вік-енди ми виїжджали десь погуляти.

Про ревнощі та роботу над собою

Колись я була дуже ревнива. У моєму випадку ревнощі в основному були пов’язані з невпевненістю в собі. Тому довго не могла уявити ще когось поруч зі своїм коханим. Та з роками вдалось пропрацювати власні ревнощі, познайомитись з ними, зрозуміти їх першопричини. Моїм найкращим інструментом у таких випадках були відверті розмови з Дереком. 

Ми з чоловіком — пара, а отже кожна проблема у нас спільна. Якщо мені боляче — він буде біля мене, буде мене підтримувати, доки ми не докопаємось, не розберемось. 

Те саме в його бік. Я знаю, що це не моя відповідальність — відкопати першопричину його болю чи тривоги. Але моя відповідальність — бути поруч, допомогти чи як мінімум не погіршувати цю ситуацію.

Свої неприємні почуття не можна ігнорувати. Чим більше сил витратиш на боротьбу із ревнощами, тим більше шкоди це принесе. Можна намагатись заштовхати її всередину, придавити самопереконанням, але це тільки її збільшить. Бо від цього моменту сили йдуть не тільки на емоцію ревності, але і на утримання її в покорі. Тиск наростатиме, як у старій пароварці, аж доки вона не вибухне. Зазвичай у найнепридатніший момент. Це в кращому випадку. В гіршому — вона може розгризати зсередини.

Тому перш за все я визнаю для себе факт — я ревную. Подумки розвертаюсь до цієї емоції обличчям і знайомлюсь. Звідки виростає вона? Де і яка першопричина?

Чи я потребую більше любові? Чи я не впевнена в собі? А може, боюсь самотності? Можливо, я не впевнена в силі почуттів партнера? Чи я боюсь конкуренції і порівняння з іншою? Або мене хвилює осуд оточуючих? Мене обурює обман і порушення домовленостей?..

Першопричин ревнощів може бути дуже багато. Знайшовши їх, усвідомивши їх, я стаю озброєною. Пропрацювавши першопричину, я зменшую і ревність.

Тут дуже допомагають відверті розмови з коханим. З часом відслідковувати емоції стає легше і стосунки поглиблюються. 

Про лист до себе колишньої

Коли ми тільки починали будувати вільні стосунки, у мене було чимало страхів та сумнівів. Тоді я не знала, що є такі дивні сім’ї, як ми, і це породжувало безліч питань. А що тепер? І як тепер жити? Як ростити нашу дитину? А що, як на нас звалиться кара небесна за таке життя? А раптом нам доведеться розплачуватися за наше щастя?

Відтоді пройшло вже чимало років. Ми з моїм чоловіком вже 20 років разом, любимо один одного, нам добре разом, наші діти вже виросли. Натомість кара небесна все не приходить й не приходить…

І тоді я подумала: а що, якщо все, що ми робимо, теж має право на життя. Коли ми тільки починали будувати вільні стосунки, нам все доводилося робити навпомацки. Не було жодної інструкції. Жодної книги чи лекції, яка б допомогла зрозуміти, як це робити. Адже немоногамія в принципі не визнавалась як робоча модель стосунків. Уся інформація була тільки про моногамні класичні шлюби.

Тому ми свого часу сильно підвищили власний рівень усвідомленості кожного кроку. Ми опиралися тільки на свої відчуття і почуття партнера, починали більше комунікувати, проговорювали емоції та ситуації. І в результаті наш зв’язок став дуже міцним. Це навчило нас бути дуже уважними один до одного.

Мені подобається те, що ми побудували. Мій блог і книга «Двоє в ліжку, не рахуючи коханців» — це певний спосіб самотерапії. Я почала писати книгу для тієї юної Ірини із минулого, котра так боялась ставати на шлях немоногамії. Я хотіла сказати їй, що так теж може бути. Сподіваюся, що ця література потрапить до рук людей, які теж, так само як і ми, сумніваються на початку цього шляху, й у них виникають питання, такі саме як у мене. Своєю книгою і блогом я в жодному разі не рекламую немоногамію, а тільки показую, що цей світ дуже багатогранний. І кожен має право обрати свій шлях.

Про стосунки з іншими людьми та ресурси

Може здатися, що відкриті стосунки — це про нескінченних партнерів та оргії. Але реальність набагато нудніша від фантазій. Передусім, це забирає багато часу та ресурсів. Якщо в тебе є сім’я, робота, діти, то для організації якоїсь пригоди тобі доводиться сильно вкластися. Іноді простіше її уникнути.

Одного разу ми гуляли з подругою, ходили на танці. Вона одна з тих небагатьох, хто знає про наш формат стосунків. І вона дуже дивувалася: «Ну як так? Тобі можна, але ти повертаєшся з дискотеки сама? Незважаючи на тих всіх залицяльників».

Може, саме тому, що можна, я і не ловлю кожну нагоду. Я дуже перебірлива. Коли ти в розслабленому стані, коли ти не забороняєш собі — саме тоді, напевно, і з’являється та гурманність.

Тому, направду, у мене було менше коханців, ніж у багатьох моїх одружених подруг, які робили це крадькома. Зараз вже майже два роки, як у мене сталі стосунки із двома мужчинами. З моїм чоловіком Дереком, і моїм коханцем — Павлом. У Дерека ще іноді бувають короткі пригоди.

Раніше ми декілька разів відвідували свінгер-клуби. Намагалися не часто це робити, щоб сильні емоції не затерлись рутиною. Раз на півроку для нас було достатньо, щоб додати перчинки стосункам.

Про народження дітей

Вагітність — це період, коли хочеться побути лише в колі сім’ї. Ми загорталися в сім’ю: зосереджувалися на дитині, один на одному.

І тільки через певний час після пологів ми знову відкривали свої стосунки.

Читайте також: Есть вопрос: Возможен ли секс сразу после родов?

Щоб піти десь на пригоди, ми з коханим підміняли одне одного. Хтось один лишається з малечею, а інший може сходити на побачення, пережити нові пригоди, а потім розповісти партнеру й пережити це разом.

Про дітей, що бачать кохання навколо себе

Діти будуватимуть свої майбутні стосунки, опираючись на досвід батьків. У нашій сім’ї вони бачать, як ми цілуємося чи обіймаємося з чоловіком. Бачать, що між нами є пристрасть. Бачать, як ми спілкуємося і домовляємося. Як вирішуємо складні ситуації. Як підтримуємо одне одного.

Діти дуже залежать від нас емоційно, тому найкраще, що ми можемо зробити, — це зробити так, щоб вони відчували тепло і любов у нашій родині. 

У нас заведено в сім’ї, що у кожного з батьків можуть бути свої справи. Ми можемо окремо один від одного погуляти з друзями, сходити на вечірку, поїхати у відрядження. Та також ми часто ходимо вдвох із Дереком на свої спільні побачення. Подробиць дітям ми не розповідаємо. Вони не знають про наших коханців, хоча можуть бути з ними знайомі, — ми ніяк не проявляємо себе з іншими людьми при дітях. Наші діти не знають, що у нас немоногамний шлюб. Вони просто бачать закоханих одне в одного маму і тата.

Про незвичайні сім’ї та безпеку дітей

Це питання, яке у мене досі лишилося без відповіді. Я за ідею, за свободу і багатогранність. Це так. Але з іншого боку чудово розумію — моїм дітям жити в цьому соціумі, ходити до школи, спілкуватися з однолітками. І за найменші несхожості їх можуть почати цькувати. 

Читайте також: Пара чайлдфри: «В Украине проще считать человека больным, чем счастливым в своем выборе не иметь детей»

Знайти цю золоту середину, де власні інтереси не шкодитимуть моїм дітям, дуже складно. Я вчуся на ходу. Чи правильно я роблю — покаже час. Я б дуже не хотіла, щоб мої діти відчували якісь негативні моменти через мене, через нас із чоловіком. Хочеться завжди захистити, вберегти від всього на світі. Тому наразі ми і не розказуємо ані дітям, ані оточуючим про наш формат шлюбу. Свій блог і книгу я написала під псевдонімом. 

Про виховання дітей

Ми цінуємо самовираження та інтереси своїх дітей. Ми пояснюємо їм, що всі люди різні, і що для однієї особи прийнятне, може не підійти іншій. Тому важливо прислухатись до своїх бажань, а також із повагою ставитися і до проявів інших людей. У нашій родині заведено проговорювати свої бажання, дискутувати.

Ірина Клекіт. Немоногамія

Я намагаюсь будувати зі своїми дітьми довірливі стосунки, давати їм підтримку. Сподіваюсь, що якщо у їхньому житті будуть проблеми, то спершу вони прийдуть за порадою до нас із Дереком. 

Про сексуальну освіту

Моєму синові було років сім, коли він вперше знайшов презерватив й запитав, що це. Ми сіли і я розповіла йому про репродукцію і контрацепцію.

З донькою теж десь у цьому віці відбулась така анатомічна розмова. Міфу про лелек і капусту і раніше не було, але ми не розповідали детально. Інформацію я надавала у міру надходження запиту. Я завжди намагаюся дати вичерпну відповідь і відповісти на всі питання.

Були періоди, коли сину було ніяково говорити зі мною на такі теми, тоді я просто давала правильну літературу. 

Мені важливо, щоб мої діти будували стосунки свідомо, щоб сексуальність не була чимось брудним і табуйованим. У протилежному випадку вони починають дослухатися до думки своїх друзів та до сумнівних джерел в інтернеті.

Важливо, щоб діти навчилися будувати свої майбутні стосунки з увагою до своїх почуттів та повагою до партнера.