Хоч місто поки що не розпіарили тут є де погуляти і на що подивитися
Привіт! Я Олександра Бойко. Мені 29. За освітою я журналіст і театральний критик. Працюю ведучою прямих ефірів на радіо. Дуже люблю свою роботу за можливість знайомитись та спілкуватись з людьми різних професій, релігій та поглядів. Прямі ефіри як і подорожі збуджують і дарують мені відчуття щастя. Люблю читати книжки, ходити в театр і кіно, фотографувати та шукати цікаві кадри у повсякденнгому житті. Разом з чоловіком Володимиром виховую маленьку та непосидючу доньку Варвару.
Закинути речі в багажник, заправити повний бак, взяти смачної кави в дорогу, вийняти ноги з кросівок …Попереду дорога, у вікні – краєвиди, а на душі відчуття неймовірного щастя.
Два слова «Куди їдемо?» з вуст мого чоловіка для мене вартують більше ніж «Що тобі купити?». Колись у мезозойську еру ( тобто в часи, коли у нас не було маленької Варвари), всі вільні від роботи дні ми проводили в машині. Відкривали для себе Україну – Новгород-Сіверський, Чернігів, Полтава, Брусилів, Вінниця, Луцьк, Львів, Мукачево, Нікополь, Ужгород, Одеса, Житомир, Буки, Привітне, Ялта, Коктебель. Їздили до останньої краплі бензину та ходили до стертих підошв.
З’явилася дитина і ми помітили, що наше бажання пхатись по світам нікуди не зникло, а стало навіть сильнішим. Просто тепер це level up. Просто тепер у машині оселилися речі на всі можливі і неможливі випадки, купа підгузків і аптечка де є все «для мікрохірургії ока»(с).
Ми подорожуємо з малою відтоді як їй стукнуло 2,5 місяців. Почали з не дуже далекого Чернігова (144 км від Києва). Зараз Варці 3,9 і за цей час ми побували з нею у багатьох регіонах України і закордоном. Насправді всі поїздки до того часу поки Варя не почала бігати, були відносно легкими. Адже їжа у вигляді грудного молока завжди була під рукою, а коли хочеться гуляти і роздивлятися нові міста і села – поклав дитину у слінг чи візок і ходи собі по музеям, паркам чи кафешкам.
Багато хто вибирає подорожі без дітей, бо тоді «відпочинок справді відпочинок». Мені ж немає з чим порівнювати. Я не знаю як це – залишити малу вдома на когось і поїхати вдвох з чоловіком у мандри. Звісно, довготривалі подорожі з дитиною це зовсім по-іншому. Але є очевидні плюси – малюк поруч, не треба переживати як він там із бабусями чи нянями. Крім того, наявність дитини не дозволить розслаблятись, потрібно бути сконцентрованим і організованим. І до того ж, для мене пізнавати світ всією родиною – дуже органічно і навіть потрібно(це мій досвід і я нікому його не нав’язую) .
Тож, якщо ви також в секті тих, хто любить мандрувати, розкажу як можна цікаво провести 1-2 і дні у місті Батурин (знаходиться місто в Чернігівській області, 221 км від Києва). Чому Батурин? Бо поки що його не зробили туристичною меккою – ви не будете штовхатись аби зробити красиве фото на пам’ять, не буде відчуття що весь світ приїхав у Батурин.
Як доїхати в Батурин з Києва
Можна їхати на машині – Батурин розташований на трасі Київ – Глухів за 221 км від Києва. Ми їздили у 2014 році і дорога тоді була в нормальному стан, краща після з’їзду з Чернігівської траси. Також можна їхати потягом до станції Конотоп або Бахмач, а там пересісти в автобус чи маршрутку
Що подивитись в Батурині
У 2008 році завершилась реставрація Палацу гетьмана Розумовського (Гетьманська резиденція) і Цитадель Батуринської фортеці, які разом з Будинком легендарного судді Кочубея та музеєм археології входять у Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».
Все це розташовано поряд, все доглянуте і справляє приємне враження. Тут хочеться неспішних прогулянок і чаювань з красивих порцелянових чашок. Прийшовши до резиденції гетьмана ми взяли екскурсовода, яка провела нас залами палацу і розказала історію родини Розумовських.
У літописах про містобудівництво у цих краях сказано «городище засноване на зламі ХІ — ХІІ століть на місці стародавніх поселень». Археологи припускають, що у 1239 поселення було знищене монголо-татарами. Відновлювати місто почали вже у XVII столітті. Батуринську фортецю було закладено розпорядником маєтностей польського магната. Потім місто і фортецю спалили, а згодом знову відновили.
Новий виток відновлення Батуринської фортеці розпочався у середині 1620 років. Тепер фортецю хотіли укріпити та зробити ще потужнішою, тому тривало це не одне десятиліття. Захисні мури знову робили дерев’яними. Ця фортеця згоріла під час пожежі 1654 року. Однак, це було не вперше і тим паче вигідне географічне та стратегічне положення сприяло швидкій відбудові Батурина.
Місто набуло особливого статусу після підписання тут у 1663 році Батуринських угод. А далі Батурин чекають ще більш важливі події – гетьманом Лівобережної України обирають Дем’яна Многогрішного, а Батурин стає новою Гетьманською резиденцією.
Місто перетворюється не лише на міцно укріплену фортецю, а й на визначний політичний та культурний центр. Статус Гетьманської столиці ще більше зростає під час правління гетьмана Івана Мазепи. У Батурині неодноразово бували паломники та іноземні посли. Мазепа виділяв десятки тисяч злотих на побудову кам’яного Троїцького собору, храму Святого Миколи та на будівництво дерев’яних церков — Воскресенської та Покрови Богородиці.
Але розквіт міста закінчився коли у листопаді 1708 року московське військо вщент знищило Батурин разом із жителями. Наступні 25 років Батурин простояв у руїнах.
Єдиним автентичним свідком життя і діяльності гетьманів Многогрішного, Самойловича, Мазепи та руйнації Батурина у 1708 році є будинок Генерального суду Лівобережної України. Яскравий зразок архітектури другої половини ХVІІ століття. У експозиції можна побачити свідчення романтичного і трагічного кохання юної Мотрони Кочубей і гетьмана Івана Мазепи, а у підвальному приміщенні стоять воскові фігури в’язня та писаря генерального суду в обстановці камери попереднього ув’язнення та камери слідства.
Детально про вартість екскурсій та дні роботи Гетьманської столиці можна подивитися тут.
Нам пощастило потрапити сюди у будній день тож ми були єдиними відвідувачами великого будинку. До речі, у красивих палацових апартаментах можна провести весільну церемонію
Варка без перешкод бігала мармуровими сходами і вкритими килимами кімнатами резиденції ( на момент цієї подорожі їй був 1 рік).
Де переночувати у Батурині
Ми вибралися в Батурин на один день, і одразу скажу – краще планувати поїздку з ночівлею. По-перше дорога не близька, по-друге з дитиною, за один день окрім фортеці та резиденції ми не встигли оглянути інші місця. До того ж тут є готелі, де можна зупинитися.
Наприклад, Готель-Музей Миклухо Маклая. Тут можна вбити двох зайців – переглянути експозицію і заночувати. Фото і детальна інформація тут
Серед найбільших готелів Батурину – «У Гетьмана».
Де смачно поїсти у Батурині
Але пораджу місце де можна смачно поїсти українські стави. На річці Сейм в центрі Батурину є кафе та будинки для відпочинку (де, до речі, теж можна спинитися). Працює заклад з 1 травня до листопада. Після обіду чи вечері можна неспішно пройтися берегами річки Сейм.