Воспитание Как меня мама в школу собирала

5 секретів успішного навчання в школі

Так багато зараз точиться розмов щодо того якою має бути школа і чи має бути взагалі. І так багато негативу, що захотілося і мені трохи пригадати свій досвід і розібратися в тому, чому я таки хочу щоб мої діти ходили у традиційну державну школу, і як саме її вибирати.

Як  наказували вчителі 

Мій особистий шкільний досвід дуже різнобарвний. Я була в нетиповій школі. Це була гімназія-інтернат з поглибленим вивченням китайської мови.  Досить престижна школа навіть у далекому радянському 1988 році, в яку був великий конкурс.

Моя перша вчителька була заслуженим учителем УРСР. Жінка близько 40 років з розхитаною нервовою ситемою. Вона нас била лінійкою по руках, зошитом з помилками по лиці, давала стусани і підзатильники, за розмови на уроці примушувала присідати по 100 разів, а неохайні діти із сопливими носами доводили її до сказу.

Але у той час мені не було з чим порівнювати і це все здавалося нормальним, мовляв, самі винні, он в паралельному класі вчитель взагалі за провини стягував перед усім класом з учнів штани і бив по голій попі.

Коли немає з чим порівняти — ти не особливо розумієш на що жалітись. Тому поки наші батьки про все довідалися і написали колективне звернення до директора, поки одній дали догану, а другого вигнали — пройшов рік. І на цьому все найгірше закінчилось. Разом із радянськими цінностями в освіті.

Закоханість, бійки, ненависть

Потім була моя найкраща перша вчителька — молода і вродлива випускниця педінституту, яку ми усі ніжно любили. До п’ятого класу пам’ятаю надзвичайне задоволення від дружнього класу, від власних успіхів, і від якихось веселих витівок. Якось мене образив хлопчик з паралельного і увесь клас пішов з ним «поговорити».

Потім були найважчі підліткові 5-8 класи. Я була запальним, нервовим підлітком. Майже увесь наш клас матюкався, багато курили, розпивали на дискотеках алкоголь, билися. О ці підліткові бійки! Ці постійні «Чьо ти сказал?!» Мені оголошували «бойкот» і те що зараз називають «булінгом» здавалось абсолютно невід’ємною частиною школи 5-8 класу. Травили мене і травила я. Це період абсолютного місива емоцій.

Закоханість, бійки, перепалки, допомога, симпатія і ненависть. І в цей період у мене і у багатьох з’явились вірні друзі на усе життя. І бідні, бідні, бідні наші учителі. У більшості своїй — це були досить пристойні, освічені і приємні люди. Але в той час увесь клас об’єднувала одна мета: довести вчителя до сказу, особливо, якщо на нашу «професійну» думку, він намагається нас принизити.

Віпускні класи

Далі були старші класи. Наш клас раптом став дуже дружнім. Певно усі подорослішали. Тому 10-11 класи були цікавими та приємними.

На випускному ми усі надзвичайно раділи, що «ця бадяга» вже скінчилась, що можна вільно курити або пити пиво, не робити домашку з алгебри і т.д. Ніхто, здається, особливо за школою не сумував. Але ми намагались підтримувати стосунки з однокласниками. А дехто і з учителями.

5 секретів успішного навчання в школі 

Я вважаю свій шкільний досвід одним з найцінніших у моєму житті. Особливо досвід соціалізації. Все спілкування, що було у школі — це була так би мовити «проба пера» перед виходом у світ. І я дуже багато чому встигла навчитися. Крім того, висновки які я зробила допомогли мені також з вибором форми навчання для дітей:

1) Відвідування школи необхідно для соціалізації дитини, школа є мікросвітом, відображенням того суспільства у якому потім дитина буде жити. Дитина повинна уміти вирішувати конфлікти, дружити, відрізняти хороше ставлення від лицемірства і т.д. Тому ми відмовились від хоумскулінгу.

2) Вибирати треба не школу, а першу вчительку. Важливо, щоб це була врівноважена, розвинена людина з гнучким підходом. І зовсім не важливі її «регалії». Тому ми опитували усіх знайомих батьків школярів, а також наших вихователів у садку.

3) З дитиною потрібно постійно говорити про її шкільне життя. Розпитувати, хто її друг, чому. Хто образив? Кого вона образила? І серйозно звертати увагу на будь-які різкі зміни настрою чи успішності.

4) З дитиною важливо ділитися своїм шкільним досвідом. Особливо негативним. Моя старша дуже любить мої історії про мою школу і часто порівнює наші досвіди.

5) Якщо у 12-16 років дитина говоритиме матюками, закурить або прийде з дискотеки із запахом алкоголю, я, звичайно, переживатиму. Але я не впаду у відчай і не зчиню скандал, бо знатиму: це зовсім не є свідченням того, що моя ідеальна доня скотилася в прірву… Я буду знати, що вона переживає тривожний перехід у це різнобарвне суспільство, що вона зараз потребує більше ненав’язливої уваги для «проводу» у цей злий, але цікавий і непередбачуваний світ, до якого я намагаюсь її підготувати, у тому числі і за допомогою школи.

Автор: Анна Малена