Фемінізм — це рух, який потрібен чоловікам ніяк не менше ніж жінкам. Чи знаєте ви, що середній український тато проводить із своєю дитиною лише 4 хвилин на день? А що до нього звертаються лише як до “годувальника”? А ще забороняють висловлювати почуття чи плакати?
Ми поговорили Ольгою Дячук, координаторкою руху HeForShe в Україні, започаткованого ООН Жінки, про те, чому чоловіки підтримують фемінізм, як вже сьогодні слід виховувати хлопчиків і чому рух HeforShe чоловіки вважають просто здоровим ґлуздом.
Часто ми чуємо, що жінки вже давно все здобули, за що боролися. Чи тема гендерної рівності все ще для нас актуальна?
Сьогодні у законодавстві прописано, що жінки мають чимало тих прав, за які боролись ще 100 років тому: ми маємо права голосу нарівні з чоловіками, можемо відкривати банківські рахунки, можемо розлучатися.
Далі ми часто оцінюємо ситуацію за найближчим оточенням. Ми з вами живемо в бульбашках. В нашому оточенні все може бути ідеально, ну або майже ідеально. Проте в реальності це не так.
Із бульбашок слід вибиратися. Для початку можна розважитися й, для прикладу, почитати коментарі на контроверсійні теми, які стосуються прав людей. Ви дізнаєтеся багато нового.
Далі слід орієнтуватися на статистику. Ось дивіться. В університет вступає більше дівчат, ніж хлопців. На багатьох спеціальностях у відсотковому співвідношенню студентів більше дівчат. Дівчата – часто відмінниці. Дівчата вступають в аспірантуру. А потім щось відбувається… І всі директори – чоловіки. Що відбулося з тими дівчатами, які показували абсолютні лідерські якості? Куди вони всі поділися?
Вони народили дітей?
Так. Звичайно, чоловіки не можуть народжувати дітей, так сталося фізіологічно. Але чимало країн вже працюють над тим, щоб жінки не випадали з кар’єрного процесу через вагітність. Нам треба брати приклад з таких країн.
В інших країнах теж є стереотипи щодо гендерної тематики. Чи вони відрізняються від українських?
Всі люди — певною мірою сексисти, расисти, шовіністи. Але важливо, чи можеш ти винести це назовні. Зміни у суспільстві — це цілеспрямована політика в бік вирішення питання.
Швеція – це одна з країн, яка є для нас прикладом розумного розподілу гендерних ролей в сім’ї. Так от для того, щоб ці зміни сталися в шведському суспільстві, держава надала для початку чоловікам фінансову підтримку для того, щоб вони проводили час з дітьми, а також провела потужну інформаційну кампанію щодо нормалізації образу чоловіка з дитиною.
В Ісландії працює закон для бізнесу, за яким, якщо в компанії працює 25 і більше людей, вона зобов’язана отримувати спеціальну ліцензію, що підтверджує, що там все гаразд з гендерною рівністю: зарплата у всіх рівна, призначення на керівні посади відбувається без дискримінації і так далі. І ти можеш бути сексистом в душі і що завгодно казати вдома, але без цих умов ти не можеш працювати.
Тут не потрібно винаходити велосипед. Вже багато країн пройшло цей шлях, різні методи протестовані й показують гарний результат. Нам просто треба вчитися й брати для себе найкращі практики, адаптувати їх для наших реалій.
А де Україна зараз знаходиться в цьому процесі?
Насправді, на мою думку, ми рухаємося досить динамічно в останні роки.
В Україні теми гендерної рівності, булінгу в школі, тат в декреті, прав ЛГБТ-спільноти почали обговорюватися зовсім недавно, за моїми відчуттями, після революції гідності. За даними дослідження Human Development Indices у 2017му Україна посіла 61 місце серед 160 країн за Індексом гендерної нерівності, який вимірюється у трьох основних сферах людського розвитку: здоров’я, освіта та можливість вільно розпоряджатися економічними ресурсами.
Для мене метафорою цих змін є проведення прайдів. Перший прайд відбувся в Україні якраз в 2016 році. Там було кілька сотень людей, якщо я не помиляюсь. Останній же прайд був цього року у червні, на ньому вже було кілька тисяч людей. Підключалися й інші міста – Харків, Одеса.
Наша країна – чи не єдина країна в зоні так званого СНД, де відбуваються прайди. Це дуже серйозний показник готовності до змін хоча б якоїсь частини людей.
А як щодо чоловіків, які аргументи для них ви використовуєте, щоб пояснити, що гендерна рівність це важливо?
HeForShe — це великий рух, який дуже активно включає чоловіків за права жінок. Бо користь від рівноправ’я для чоловіків — колоссальна. Ми розказуємо про це на різних прикладах.
З економічної точки зору, коли чоловіки і жінки будуть заробляти однаково й отримувати рівну й справедливу оплату праці, то бюджет сім’ї, а отже і ВВП країни збільшиться в рази.
Коли ми говоримо про батьківство, то ми так само пропагуємо, що чоловік повинен сам проводити час з дитиною. Свого часу ЮНІСЕФ оприлюднили результати дослідження про те, що середньостатистичний український батько проводить з дитиною 4 хвилини якісного часу вдень. А вам самим нормально проводити в день зі своєю дитиною 4 хвилини? А ви самі не хочете дізнатися, що ваша дитина любить? Як проводить час? Хто її найближчі друзі?
До того ж чоловіки також страждають і від нерівності, і від стереотипів: “Ти годувальник і ти повинен”. Від токсичної маскулінності буває багато проблем: алкоголізм, частіші самогубства, коротша тривалість життя, відсутність вільного часу.
HeForShe також налаштований на молоду аудиторію – старшокласники, студенти, молоді люди до 35 років. Ми намагаємося направити людей, у яких ще формується свідомість, в бік рівноправ’я.
Нашими адвокатами (так ми називаємо амбасадорів руху) зараз є телеведучі Майкл Щур і Ярослава Кравченко, але в світі це величезний список селебріті, президенти та урядовці країн. Вони стають і розказують, що бути феміністом це не страшно, це круто, це нормально.
Колись хтось з наших спікерів сказав, що бути HeForShe – це здоровий глузд. Тобто, в 2019 році не може бути суперечок навколо цього.
17 жовтня відбудеться конгрес HeForShe. Чого очікувати від заходу?
Цього разу у нас буде особливий формат. Для нас було важливо розширити феміністичну бульбашку, запросити людей, які підтримують наші ідеї, але не є представниками феміністичної спільноти. Або ж людей, які щось чули про рівність, але досі мають багато питань.
Тому ми запросили 7 спікерів-чоловіків, 7 лідерів в своїх секторах, які не є експертами в гендерній рівності, аби вони 21 день працювали з менторками (це спеціалістки в суміжних зі спікерами областях) й готували виступ на задану тему.
В кожного тема стосуватиметься його діяльності, його бізнесу. Наприклад, Дмитро Кулеба, віце прем’єр-міністр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, буде розказувати про гендерну рівність як складову іміджу України у світі. Михайло Царьов, генеральний директор StarLightMedia, буде говорити про важливість додаткових курсів стосовно гендерної рівності.
Також плануються три панельні дискусії. Про те, як доносити ідеї фемінізму до широкого загалу — “Фемінізм з жартами та без”, про те, як боротися із сексизмом у вищих навчальних закладах — “Як подолати ґендерні стереотипи у навчальних закладах”, та про те, як змінюється роль жінки в українській культурі — “Розбиваючи скляну стелю”.
Нам було важливо, щоб наш захід був більш масовим і цікавим. Це такий соціальний експеримент, тому результати ми зможемо дізнатися тільки на самому конгресі.
