У нашій країні немає закону, за яким батьки зобов’язані видавати дітям кишенькові гроші. Рішення, давати чи не давати, завжди залишається за сім’єю. Але як правильно давати раду фінансам, дитину можуть навчити тільки батьки.
Аргументи противників кишенькових грошей:
- все необхідне у дитини і так є;
- все одно витратить їх на дурницю;
- не знатиме ціну грошам;
- дитина стане жадібною, шантажуватиме батьків.
Такі ризики дійсно існують, якщо батьки не намагаються виховати в дитині правильне ставлення до грошей, а просто відкуповуються від неї, даючи безсистемно великі суми. У такому випадку батьки:
- не підказують, як раціонально використовувати гроші;
- не обговорюють з дитиною її нерозумні витрати, а лають за них;
- використовують метод батога і пряника — дають або не дають гроші залежно від поведінки дитини.
Аргументи прихильників кишенькових грошей:
- дитина навчиться ставити фінансові цілі та досягати їх;
- дитина оцінить переваги фінансової незалежності;
- зрозуміє ціну грошам, навчиться зберігати і витрачати з розумом;
- не тільки навчиться користуватися готівкою, але й опанує сучасні засоби платежу (банківську карту, електронний гаманець) — за підтримки батьків;
- не комплексуватиме на тлі однолітків, у яких є гроші на кишенькові витрати, — а це важливо для підлітків.
Такий позитивний вплив кишенькових грошей можливий, якщо самі батьки діють відповідально:
- видають дитині регулярно невеликі суми (незалежно від її поведінки чи оцінок у школі);
- допомагають підібрати інструменти для накопичення (конверт, скарбничка або банківська картка);
- обговорюють з дитиною її витрати, права та обов’язки щодо грошей, діляться своїм досвідом, аналізують її досвід — тема грошей не повинна бути незручною;
- дотримуються правил: наприклад, якщо дитина за день витратила всі гроші, видані їй на тиждень, і просить ще — їй доведеться почекати призначеного дня.
Загалом психологи одностайні в тому, що кишенькові гроші важливі для формування фінансової грамотності дитини, але лише при правильному ставленні батьків до цього питання.
З якого віку давати дітям гроші та скільки
Зазвичай до шести років діти вже прагнуть самостійності: «Мама, ти відійди, нібито я один купую». Так що дошкільнятам вже можна видавати невеликі суми. Як правило, чим дитина старша, тим більше кишенькових грошей вона отримує і тим вища відповідальність за те, як вона розпоряджається своїми коштами.
Розмір суми в першу чергу залежить від доходів і витрат сім’ї. Можливо, буде розумно поцікавитися (у дитини, інших батьків, вчителя), скільки в середньому видають її однокласникам. Важливо дотримати баланс, щоб дитина не відчувала себе обділеною, але і не виглядала недоречно багатою на тлі інших дітей.
Чи платити дітям за домашню роботу?
Домашня робота — це спільна сімейна справа. У дитини є обов’язки: ходити до школи, робити уроки, стежити за порядком у своїй кімнаті, допомагати батькам по господарству. Але можуть бути екстраординарні завдання, які дитина виконає (самостійно або з допомогою дорослих), отримавши за це гроші. Наприклад, фарбування паркану в сусідки на дачі, налаштування комп’ютера або створення сайту.
Чи потрібно контролювати витрати дитини?
Так, але треба робити це делікатно, щоб контроль не перетворився на стеження і щоб дитячі кишенькові гроші не стали батьківськими. Довіра з боку дорослих у питанні кишенькових грошей така ж важлива, як і відповідальність з боку дитини.
Зараз є фінансові інструменти, з якими дитина відчуває відповідальність за свої гроші, а батьки можуть ненав’язливо стежити за її витратами. Наприклад, у багатьох банках можна завести додаткову картку до свого рахунку, встановити на ній ліміт і видати її дитині — вона зможе розпоряджатися картою самостійно. Батьки отримуватимуть повідомлення про всі операції і стежитимуть, скільки і на що дитина витратила коштів.
Помилки і бездумні витрати неодмінно будуть, але за ними повинні йти і уроки — така ціна фінансової грамотності.
Як допомогти дітям навчитися заощаджувати, ставитися до грошей розумно і раціонально?
Рекламні слогани кричать: «Купи зараз, візьми в кредит, живи одним днем». У пастку споживацтва потрапляють і дорослі, що вже говорити про дітей? Важливо донести до дитини логічну послідовність: «У мене є мета, я обмежую себе в чомусь заради неї, я дію послідовно і наближаюся до неї. У підсумку я досягаю мети». На прикладі грошей цей зв’язок можна побачити максимально чітко: або я купую собі морозиво щодня, або через півроку я зможу купити бажану іграшку. В подальшому житті це розуміння стане дитині в пригоді.
Інструменти, які дитина може використовувати для накопичення
Скарбничка
Класична запаяна скарбничка підходить для маленьких дітей, які тільки почали отримувати свої особисті гроші. Для старших дітей вона не дуже зручна. Адже неможливо зрозуміти, скільки грошей у ній вже є. Дітям так і хочеться розбити її і перевірити, скільки ж там. Можна замість скарбнички завести банку з кришкою і відзначати на ній, скільки накопичено і скільки залишилося до мети.
Візуалізація
Запропонуйте дитині намалювати те, на що вона хоче накопичити, і повісьте малюнок на видноті. Можна прикріпити до малюнка конверт, у який дитина кластиме потрібну суму.
Список «Я хочу»
Найпростіший список бажань теж допомагає концентруватися на цілі.
Банківська карта або електронний гаманець
Це більш просунутий спосіб, який годиться для підлітка, але завести картку або гаманець доведеться дорослому. Дитина може стежити за своїм балансом за допомогою програми на телефоні.
Почніть з себе
Якщо батьки не випускають з рук телефон і їдять перед телевізором, а дитині забороняють це робити, буде така заборона мати сенс? Це саме стосується і фінансового виховання.
Правила фінансової грамотності для дорослих:
- вести облік доходів і витрат;
- не витрачати більше, ніж заробляєш;
- не брати безладно кредити;
- використовувати фінансові інструменти для заощадження і накопичення грошей;
- мати фінансову «подушку безпеки»;
- знати, де знайти потрібну інформацію про фінанси і фінансові інструменти;
- з’ясувати, куди варто звернутися, якщо ваші фінансові права порушені.